Про роботу хірургів розповідає "Еспресо.Захід".
Львівські лікарі проводять унікальні хірургічні операції пораненим на фронті. На другій лінії створили умови й виконують чи не найскладніші оперативні втручання на серці та судинах. Один із них – Тарас Кобза. Він судинний хірург, старший ординатор хірургічного відділення. Під час повномасштабної війни Росії проти України працює в польовому госпіталі на сході України, де разом із командою рятує військових. За майже два роки повномасштабної війни у нього виконаних 300 операцій на артеріях. Відсоток успішних перевищує 90% – різних ступенів складності. Навіть при пораненнях серця хірурги наближаються до такого результату.
Фото: архів Тараса Кобзи
"Якщо пацієнт встигає доїхати живий до операційної, його відсоток виживання дуже високий, – розповідає Тарас Кобза. – Умови ми створили. Ми приїжджаємо й намагаємося обладнати операційні, як у цивільній лікарні. А ще краще зробити так, як ми собі уявляли в наших державних лікарнях. Залучаємо волонтерів – і нам вдається. Маємо портативне освітлення, хороші апарати й унікальне обладнання. Наприклад, кишеньковий ультразвук – те, про що я мріяв. Маю ультразвуковий апарат, який поміщається в кишеню і транслює зображення на мобільний телефон. Ще одне з наших останніх надбань – апарат для гемодіалізу. Намагаємося врятувати пацієнтів від ниркової недостатності. Усі чули про турнікети, що від них військові втрачають кінцівки. Це пов'язано з часом. Хлопці молодці, вони дістали поранення, закрутили турнікет, врятували своє життя, але далі потрібне правильне щогодинне послаблення цього турнікета. Відновлення кровопостачання кінцівки дає можливість годинами зберігати її і так доїхати до операційної ще з живою кінцівкою. З цим апаратом ми відхиляємося від тих гострих вказівок, коли треба робити ампутації, бо запуск крові у зруйновану кінцівку загрожує життю пацієнта. Маючи таке обладнання, ми можемо ризикнути".
Фото: архів Тараса Кобзи
Тарас Кобза – професійний лікар. У цивільному житті ще з 2005 року працював судинним хірургом у Львівській обласній клінічній лікарні. Кандидат медичних наук. Жодного разу не стояв осторонь подій, які відбувалися в країні. Брав участь у Помаранчевій революції та Революції Гідності. На Майдані оперував поранених на Грушевського. А коли російські війська зайшли на схід, добровільно вирушив у армію. Тоді Тарас Кобза рятував військових з Іловайська. Була велика кількість важких поранених.
"Пригадую, коли почалося вторгнення в Крим, усвідомлював, що півострів – велика мишоловка, але коли вже пішло континентальне вторгнення на Донбас, діватися було нікуди, війна є війна. Я приїхав у військкомат своєю машиною. Ось так і поїхав служити. У зону АТО ми поїхали на підсилення. Місяць мали навчання на полігоні. У кінці серпня мене і ще декількох лікарів відправили на підсилення секторів. Поїхав у військовий госпіталь у Дніпро. Приймали поранених з Іловайська. Воїни були важкі. Це була несподівана практика. Їх привозили вертольотами, в Дніпрі сідало три гелікоптери. З них за один раз відвантажували близько 70 людей. Були лежачі, сидячі. Я не знаю, як їх довозили, але прилітали. Тоді нам це виглядало страшною катастрофою".
Фото: архів Тараса Кобзи
У 2015 році Тарас Кобза отримав травму хребта, пройшов реабілітацію і повернувся на роботу в лікарню. 24 лютого вранці, лиш упали перші російські ракети, знову вирушив на фронт. Місце служби не змінилося, але значно зросла кількість травмованих і змінився характер поранень. На другій лінії фронту медики створили умови й роблять унікальні реконструктивні операції. Тобто відновлюють судини.
"Це яскраві випадки, коли нам все вдається, і вони довгоочікувані. Тому що пацієнти дуже часто потрапляють уже в стані наркотичного сну. Поранення шиї, сонної артерії – це завжди погано, це практично смерть. На цих двох великих, а потім маленьких сонних артеріях тримається наш мозок. Те, завдяки чому ми існуємо. Нам вдається рятувати воїнів з такими пораненнями, – наголошує Тарас Кобза. – Нещодавно був унікальний випадок. Була пошкоджена не просто сонна артерія, а місце, де зливаються три сонні артерії. Загальна – величезна, зовнішня, яка кровопостачає лице й око, і внутрішня, яка кровопостачає мозок. У військового були відірвані ці три судини. Тобто зі всіх трьох сторін артеріальна кровотеча заливала рану, ти не можеш гарно їх відділити, зловити. Але нам вдалося, добралися, перетиснули їх і так зшили, що знову всі три артерії працювали. Результат нашої роботи дізналися через кілька днів. Зв'язалися з лікарнею у Дніпрі, нам сказали, що пацієнт при свідомості, все гаразд, буде проходити реабілітацію".
За словами Тараса Кобзи, друга лінія є хорошим і потрібним місцем для вузьких спеціалістів. Адже військова доктрина не передбачає посади судинного хірурга чи кардіохірурга. А ці спеціалісти потрібні біля поля бою. Наразі там працюють два хірурги, які можуть одночасно робити судинні операції. Але буває, що пацієнтів значно більше.
Фото: архів Тараса Кобзи
"Більшість хірургів не вміють накласти судинний анастомоз. Ця ж судинка може мати три міліметри, треба її так зшити, щоб вона зберігала свою прохідність. Її часом навіть не видно. Для судинного хірурга це не є велика проблема. Ми вибираємо, хто має більше шансів. Особисто мій підхід, напевно, більше цинічний, але він має право на життя. Це військовий підхід. Я дивлюся на того, в кого більше шансів. Якщо в тебе більше шансів не відновлення кінцівки, ти йдеш перший. Я з тобою швидше завершу й візьмуся за того, в кого шансів менше. Бо, якщо робитиму довго якусь величезну операцію, а в мене двоє легших стануть важкими – буде проблема. Буває таке, що пацієнт уже в госпіталі, але чекає, коли ми завершимо попередню операцію. Жертвувати, на щастя, не доводилося. Так, щоб зовсім списати пацієнта – не було такого", – пояснює Тарас Кобза.
Фото: архів Тараса Кобзи
Загалом хірурги на фронті працюють дуже швидко. Операції, на які в цивільній лікарні виділяли години, тут проводять за хвилини. Особистий рекорд Тараса Кобзи – відновлення кровопостачання за 35 хвилин. Намагаються робити все швидко і якісно, щоб зберегти якнайбільше життів наших захисників.