Як на місці Цецинської фортеці з’явилася телевежа: історія та таємниці втраченого замку Чернівців

Розташована на вершині гори Цецино, що піднімається над рівнем моря на 538 метрів на західній околиці сучасного міста, вона була важливим фортифікаційним і адміністративним осередком у середньовічній історії регіону. 

"Еспресо.Захід" розповість детальніше про давню історію фортеці, її архітектурні особливості та причини занепаду.

Як виникла Цецинська фортеця 

Цей замок має коріння, що сягають часів Київської Русі. На горі Цецино, де згодом постала фортеця, у ХІ–ХІІІ століттях існувало руське городище, згадане в "Списку руських міст далеких і близьких" під назвою "Чечюнь". Це городище, ймовірно, було укріпленим дерев’яним замком, що контролював торговельні шляхи в районі Шипинської землі, яка була частиною Галицько-Волинського князівства.

У другій половині XIV століття, після занепаду Галицько-Волинського князівства та входження Буковини до складу Молдавського князівства, на місці давньоруського городища за правління господаря Петру II (1375–1391) було зведено нову укріплену фортецю. Вона стала адміністративним центром Цецинської волості Шипинської землі, яка в цей період була ареною територіальних суперечок між Молдавським князівством і Королівством Польським. Фортеця відігравала стратегічну роль, контролюючи важливі торговельні та військові шляхи вздовж річки Прут. 

Перші згадки про Цецин як адміністративний осередок датуються 1395 роком, а остання – 1456 роком, коли волость мала статус автономної Цецинської держави. У цей період фортеця була ключовим укріпленням, що забезпечувало оборону північних кордонів Молдавії.

Архітектурні особливості твердині 

Залишки фортеці на початку ХХ століття, фото: Вікіпедія

Цецинська фортеця була типовим середньовічним укріпленням, адаптованим до рельєфу гори Цецино. Археологічні дослідження, зокрема проведені в 1908 році, дозволяють частково реконструювати її вигляд. 

Центральною спорудою фортеці була кам’яна сторожова вежа (донжон) діаметром близько 20 метрів. Вона слугувала головним оборонним і спостережним пунктом. Вежа була збудована з місцевого каменю, що забезпечувало її міцність.

Навколо центрального майданчика фортеця була оточена дерев’яно-земляними стінами, які захищали її зі сходу та заходу. Ці стіни складалися з дерев’яних конструкцій, укріплених земляними валами, що було типово для середньовічних укріплень.

Загалом фортеця займала видовжений майданчик площею до одного гектара, розташований на вершині гори. Його природне розташування на височині забезпечувало додатковий захист від нападів.

Архітектура фортеці була функціональною, з акцентом на оборонні можливості. Кам’яна вежа могла витримувати тривалі облоги, а дерев’яно-земляні укріплення дозволяли швидко відновлювати пошкодження. Водночас через обмежені археологічні дані, детальний вигляд фортеці залишається предметом гіпотез.

Занепад і зникнення фортеці 

Занепад Цецинської фортеці розпочався в середині XV століття. Ключовою подією стало перенесення адміністративного центру Цецинської волості на майже 10 км до Чернівців 1 квітня 1457 року за рішенням молдавського господаря Петру Арона. Це рішення було зумовлене економічною доцільністю, адже Чернівці, розташовані в долині Пруту, мали вигідніше розташування для торгівлі та митного контролю.

Таким чином фортеця поступово втрачала своє стратегічне значення. Коли до влади прийшов новий молдавський господар Стефан III Великий, він, ймовірно, вирішив не відновлювати укріплення після руйнувань, спричинених міжусобними війнами. Археологічні дослідження свідчать, що фортеця була зруйнована за допомогою вогнепальної зброї, а її стіни підірвані, про що свідчать розкидані уламки на десятки метрів від основного майданчика.

Протягом наступних століть руїни фортеці залишалися покинутими серед букових лісів. У XVIII столітті, коли Буковина перейшла під владу Австрійської імперії, австрійський офіцер Фон Міг позначив на карті руїни старого замку на горі Цецино. Проте в цей період каміння з фортеці активно використовувалося для будівництва нових споруд у Чернівцях. За місцевою легендою, значна частина міста була зведена з матеріалів Цецинської фортеці.

Телевежа на руїнах фортеці

Центр Чернівців та телевежа на горі Цецино. Фото: Вікіпедія

У ХХ столітті залишки Цецинської фортеці зазнали остаточного знищення. У 1950-х роках на горі Цецино було розпочато будівництво чернівецької телевежі, яка мала забезпечувати радіо- і телевізійне мовлення в регіоні. Під час підготовчих робіт руїни фортеці, які ще частково зберігалися, були розчищені, а залишки кам’яних споруд остаточно втрачені. Світлина 1959 року з фондів Чернівецького обласного краєзнавчого музею фіксує процес розчищення руїн. На той час рештки фортеці не вважалися цінною історичною пам’яткою, що й призвело до їхнього знищення.

Цікаво, що початково телевежу планували збудувати на Соборній площі (зараз тут найбільш майдан міста). Однак авіатори висловилися проти, бо боялися, що крилами літаків зачіпатимуть вежу. Тому вирішили перенести її на майже 10 км на захід на найвищу місцеву гору – Цецино.

Сьогодні телевежа висотою у 100 метрів, розташована на горі Цецино, є однією з найвищих споруд Чернівців. Вона стоїть на місці, де колись височіла фортеця, і тепер стала своєрідним символом сучасного використання історичної локації. Через неї фактично жодних видимих залишків фортеці на поверхні не збереглося. Лише проглядають певні місця, які нагадують про давні рови, що оточували твердиню. Та систематичних розкопок, які могли б розкрити нові деталі, більше не проводили через існування телевежі та подальшу урбанізацію району.

У будь-якому разі, гора Цецино, розташована в мікрорайоні Роша, залишається мальовничим місцем із панорамним видом на Чернівці, але її історичне значення здебільшого забуте. Відвідувачі можуть побачити лише телевежу та природний ландшафт, без будь-яких маркерів, що вказували б на існування фортеці. Тому легенди про "фортецю-привид" і надалі живуть у місцевих переказах, але матеріальних свідчень її існування майже не залишилося.

Легенди Цецинської фортеці

Процес розчищення руїн фортеці для телевежі. Фото: molbuk.ua

Цецинська фортеця є однією з найбільш загадкових і маловивчених пам’яток Буковини. Хоча від фортеці залишилися лише згадки та мізерні археологічні рештки, її історія обросла численними легендами.

Легенда про скарб Цецино

Одна з найпоширеніших легенд розповідає про скарб, захований у надрах гори Цецино. У 1839 році на городищі фортеці було знайдено скарб давньоруських срібних прикрас, що лише підігріло інтерес до цієї історії. За переказами, під час занепаду фортеці в XV столітті, коли її покидали останні захисники, вони сховали у таємних підземеллях коштовності та золото, щоб уберегти їх від ворогів. Легенда стверджує, що той, хто знайде скарб, отримає багатство, але лише за умови, що розгадає загадку, залишену останнім комендантом фортеці. 

Легенда про підземні ходи

Ще одна популярна легенда пов’язана з мережею підземних ходів, які, за переказами, з’єднували Цецинську фортецю з іншими укріпленнями регіону, можливо, навіть з Хотинською фортецею. Перекази стверджують, що ці тунелі використовувалися для таємних вилазок під час облог, постачання провіанту чи втечі захисників. Кажуть, що один із ходів вів до річки Прут, дозволяючи воїнам непомітно діставатися до води. Хоча археологічні дослідження не підтвердили існування таких розгалужених підземель, подібні легенди характерні для багатьох середньовічних фортець України.

Легенда про "фортецю-привид"

Місцеві жителі прозвали Цецинську фортецю "фортецею-привидом" через її загадкове зникнення та брак видимих залишків. За однією з місцевих легенд, фортеця була проклята після її зруйнування в XV столітті, коли, за переказами, її стіни були підірвані. Кажуть, що душі загиблих захисників досі блукають горою Цецино, охороняючи місце, де колись стояла могутня твердиня. У XIX столітті селяни розповідали, що вночі на горі чути стогони та звуки битви, а іноді видно тіні воїнів у старовинних обладунках. Ця легенда набула нового поштовху в ХХ столітті, коли на горі звели телевежу, а будівельні роботи знищили останні рештки фортеці. Деякі місцеві стверджують, що духи фортеці гніваються через наругу над їхнім домом.

Легенда про дівчину Цецину

Хоча конкретних імен чи історичних підтверджень немає, одна з легенд розповідає про молоду дівчину, яка врятувала фортецю від ворожої облоги. За переказом, коли вороги оточили Цецино, а запаси води вичерпалися, дівчина зголосилася пройти через ворожі лінії до річки Прут, щоб принести воду захисникам. Їй вдалося виконати завдання, але на зворотному шляху вона була помічена і загинула від стріл. Ця історія нагадує легенду про дівчину з глечиком, яка врятувала Хотинську фортецю, що свідчить про спільні фольклорні мотиви в регіоні. У Чернівцях цю легенду іноді пов’язують із назвою гори, припускаючи, що "Цецино" могло походити від імені дівчини Цецина, хоча історично назва має інше походження, пов’язане з давньоруським городищем "Чечюнь".

Легенда про будівництво міста з каменю фортеці

Ще одна місцева історія стосується зникнення матеріальних залишків фортеці. За легендою, після занепаду Цецинської фортеці в XV столітті її каміння було розібране для будівництва Чернівців. Австрійський офіцер Фон Міг, який у XVIII столітті складав карту регіону, зазначив руїни старого замку на горі Цецино, але вже тоді вони були в жалюгідному стані. Місцеві перекази стверджують, що значна частина міста, зокрема старі будівлі в центрі Чернівців, була зведена з каменю, взятого з фортеці. Ця легенда має історичне підґрунтя, адже розбирання покинутих укріплень для будівельних потреб було звичною практикою в минулому.

Читайте також: Сім чудес України: таємниці та цікаві факти про 45-метрову Хотинську фортецю