Від могутньої князівської фортеці до забутих руїн: історія та таємниці Клеванського замку

Сьогодні замок перебуває в аварійному стані, але його велична історія та архітектурні залишки продовжують приваблювати туристів і дослідників. Детальніше про забуту фортецю розповість "Еспресо.Захід". 

Як виник замок 

фото: istvolyn.info

Клеванський замок бере свій початок у середині XV століття, коли Волинь (яка тоді включала і сучасну Рівненщину) була частиною Великого князівства Литовського. Перша згадка про Клевань (тоді Коливань) датується 1458 роком, хоча історики припускають, що поселення існувало ще з XII століття, тобто з часів Київської Русі. 

Існує цікава версія, що назва поселення була принесена ще місіонерами кельтської церкви, в пам'ять про святого Колумбана, тому і Коливань. Хоча за іншими даними, мова йде про назву ваг, якими міряли велику рогату худобу.

Тож у 1446 році великий князь литовський Свидригайло передав ці землі князю Михайлу Чорторийському, засновнику впливового роду Чорторийських. У 1475 році на місці давнього укріпленого городища над річкою Стубла було зведено кам’яний замок, який став резиденцією князів і важливим оборонним пунктом південно-східної Волині.

У той час Волинь була неспокійним регіоном через часті набіги татар і міжусобні конфлікти. Замок у Клевані мав контролювати переправу через річку Стубла та захищати місцеве населення. 

У XVI–XVII століттях він неодноразово витримував облоги татар (1617, 1619, 1640 роки), демонструючи свою оборонну міць. Легенди розповідають про підземний хід, що нібито з’єднував Клеванський замок з Олицьким, забезпечуючи постачання під час облог.

З кінця XVI століття замок став не лише фортецею, а й культурним центром. Чорторийські, які спочатку підтримували православ’я, у XVII столітті перейшли в католицизм, що вплинуло на подальшу долю замку. У 1632 році князь Єжи Чорторийський передав його впливовому католицькому ордену єзуїтів, які облаштували тут колегіум.

Архітектурні особливості

фото: Вікіпедія

Клеванський замок є яскравим прикладом оборонної архітектури Великого князівства Литовського. Споруджений на пагорбі над річкою Стубла, він мав стратегічно вигідне розташування. Його архітектурні риси поєднують елементи середньовічної фортифікації з пізнішими перебудовами.

Замок мав міцні стіни товщиною до 4 метрів, п’ятикутні вежі з бійницями та глибокий рів, що оточував комплекс. Західна вежа, укріплена кам’яним бастіоном, відігравала головну оборонну роль, тоді як східна слугувала арсеналом (цейхаузом). В’їзна брама була обладнана підйомним мостом, а доступ до неї забезпечував цегляний віадук, що зберігся до наших днів.

У внутрішньому дворі розташовувалися житлові та господарські споруди, включаючи палац магнатів. 

фото: Вікіпедія

Замок мав чотири кутові вежі, дві з яких (відомі як "пунтоне", нагадують башту-бастіон) частково збереглися. Дослідники припускають, що будівничим міг бути Ян Ліс, відомий львівський архітектор, який працював над арсеналом і ратушею у Львові.

Однак у XVIII–XIX століттях замок зазнав перебудов для потреб гімназії та духовного училища, що додало двоповерхові та триповерхові корпуси в провінційному стилі. Однак ці споруди втратили декоративне оздоблення і отримали спрощену архітектуру.

Та свого часу замок вражав своєю функціональністю: всередині розміщувався арсенал із 30 гарматами, що забезпечувало надійний захист. Проте з часом оборонне значення зменшилося, і архітектурний комплекс почав набувати рис резиденції.

Причини занепаду замку 

фото: istvolyn.info

Занепад Клеванського замку розпочався у XVIII столітті. У 1704 році Чорторийські покинули його як резиденцію, передавши єзуїтам, які використовували споруду до 1773 року. Та після приєднання Волині до Російської імперії, замок втратив стратегічну важливість – вже не було від кого оборонятися, а єзуїтів вигнали. 

У 1817 році замок перебудували під гімназію, а з 1877 року тут діяло духовне училище. У радянський період замок використовувався як в’язниця НКВС, німецька окупаційна адміністрація влаштувала тут каральний орган, а з 1944 по 1952 роки – тут був радянський табір для полонених УПА. З 1953 по 1977 роки тут діяло ПТУ, а згодом – лікувально-трудовий профілакторій для алкозалежних. У підсумку всі ці зміни й відсутність догляду призвели до руйнування будівлі.

Ще у 1830-х роках замок зазнав сильної пожежі, яка знищила значну частину споруд. У міжвоєнний період намагалися провести реконструкцію, але безуспішно. У радянський час замок не реставрували, а місцеві жителі розбирали його на цеглу для власних потреб.

Після закриття профілакторію в 1990-х роках замок залишився без догляду. Відсутність фінансування та охоронного статусу призвела до сучасного стану руйнування.

Сучасний стан

фото: Вікіпедія

Сьогодні Клеванський замок перебуває в аварійному стані і є сумним прикладом занедбаної культурної спадщини України. Збереглися лише фрагменти фортечних мурів, дві напівзруйновані вежі, цегляний віадук і залишки гімназійних корпусів із зруйнованими дахами. Внутрішній двір заріс чагарниками, а приміщення завалені сміттям. В’їзна брама втратила своє оздоблення, а підземелля, які могли б стати туристичною принадою, завалені.

Попри плачевний стан, замок залишається пам’яткою архітектури національного значення і входить до переліку "100 чудесних замків і фортець України". Місцеві жителі іноді використовують територію для пікніків, але часто залишають сміття. Туристи, які приїжджають до Клевані через знаменитий "Тунель кохання", що поруч, нерідко відвідують замок, але його стан викликає більше жалю, ніж захоплення.

Були пропозиції перетворити замок на готель чи музейний комплекс, але жоден проєкт не реалізовано через брак коштів. Експерти зазначають, що навіть мінімальна реставрація могла б пожвавити туристичний потенціал, наприклад, через організацію фестивалів чи облаштування музею.

Легенди Клеванського замку

фото: Вікіпедія

Клеванський замок не лише вражає своєю історією та архітектурою, але й огорнутий численними легендами, які додають загадковості цій будівлі. 

Легенда про підземний хід до Олицького замку

Одна з найпоширеніших легенд розповідає про таємний підземний хід, який нібито з’єднує Клеванський замок з Олицьким замком, резиденцією іншого гілки роду Чорторийських, розташованою за 20 кілометрів. Цей хід, за переказами, був викопаний у XV–XVI століттях для забезпечення безпеки під час татарських набігів. Легенда стверджує, що тунель був настільки широким, що по ньому могли проїхати вози з припасами, а в деяких місцях навіть коні з вершниками. Місцеві жителі розповідають, що підземелля використовувалися для таємного переміщення військ, скарбів і навіть коханців князів.

У XIX столітті під час реконструкції замку нібито знаходили входи до підземель, але їх засипали через небезпеку обвалів. Сьогодні точне розташування тунелю невідоме, а археологічні дослідження не проводилися. Проте місцеві ентузіасти й досі мріють знайти легендарний хід, сподіваючись виявити скарби Чорторийських.

Скарби Чорторийських

Ще одна популярна легенда стосується скарбів, захованих у замкових підземеллях. У XVII столітті, коли Волинь потерпала від воєн і набігів, Чорторийські, за переказами, сховали частину своїх багатств – золоті монети, коштовності та реліквії – у таємних кімнатах під замком. Під час переходу замку до єзуїтів у 1632 році скарби нібито залишилися недоторканими, а їхнє місце розташування було втрачене. 

У радянські часи, коли замок використовувався як в’язниця та профілакторій, ходили чутки, що ув’язнені намагалися копати в підземеллях у пошуках скарбів, але безуспішно. Деякі місцеві жителі вважають, що скарби досі чекають на свого відкривача, але для цього потрібно знайти ключ до того місця, де заховали скарби у підземеллях.

Привид Білої Пані

Як і багато старовинних замків, Клеванський має свою історію про привида. За легендою, в замку блукає дух молодої дівчини, яку називають Білою Панею. Існує кілька версій її походження. Одна з них розповідає про дочку князя Чорторийського, яку видали заміж проти її волі. Закохана в іншого, вона відмовилася від шлюбу і втекла до замку, де її заточили в одній із веж. З горя дівчина померла, і її душа відтоді не може знайти спокій, блукаючи коридорами замку в білій сукні.

Інша версія пов’язує Білу Пані з трагедією XVII століття, коли під час татарської облоги одна з жінок замку пожертвувала собою, щоб відвернути увагу ворогів і дати захисникам час для контратаки. Місцеві стверджують, що вночі, особливо в повний місяць, у вікнах західної вежі можна побачити мерехтіння білого силуету, а в коридорах чути тихі кроки.

Легенда про таємну бібліотеку

Ще одна менш відома легенда розповідає про таємну бібліотеку, яку єзуїти облаштували в замку в XVII столітті. За переказами, у підземеллях зберігалися рідкісні рукописи, алхімічні трактати та навіть заборонені книги, які єзуїти ховали від сторонніх очей. Під час закриття колегіуму бібліотеку нібито замурували в одній із таємних кімнат, щоб захистити її від знищення. Звісно, що є ентузіасти, які вважають, що бібліотека досі існує, хоч це і сумнівно, бо значна частина будівлі зруйнована. 

Читайте також: Приймав найважливіших європейських монархів: історія та легенди Луцького замку