Від князівського палацу до радянської психлікарні: історія й легенди занедбаного Олицького замку

"Еспресо.Захід" розповість про давню історію та цікаві легенди пов’язані з Олицьким замком, що понад 400 років належав впливовій литовсько-польській сім’ї Радзивіллів. 

Як виник замок в Олиці  

Олика – це давньоруське поселення. Вперше про нього згадується ще у 1149 році в Іпатіївському літописі. Існують десятки версій походження назви цього цікавого села. Одні дослідники кажуть про річку з таким іменем, інші – про рослину "аличу", а хтось бачить в тому давньоруське слово "оуличка", тобто "вуличка".

За часів Галицько-Волинського князівства неподалік Олики стояв укріплений град Чемерин, який був центром життя регіону довкола. Але згодом, коли Галичина опинилася в складі Польського королівства, а Волинь стала частиною Великого князівства Литовського, саме в Олики перемістився осередок міського життя цих земель. Відповідно, постало питання про будівництво замкових укріплень.

Найбільшого розквіту місто зазначало в другій половині XVI століття, коли ним володів   великий канцлер Великого князівства Литовського Микола Христофор Радзивілл "Чорний". У 1564 році місто отримало магдебурзьке право, тобто самоврядування. Тоді ж стартувало будівництво замку посеред двох річок, яке тривало чимало років. Фактично до Другої світової війни, тобто понад 400 років замок залишався у володіннях сім’ї Радзивіллів.

Цікаво те, що Олицький замок став одних з перших оборонних замків на території сучасної України, побудованих у стилі ренесансної архітектури бастіонного типу. Він мав форму майже правильного квадрата, якого по чотирьох кутах захищали бастіони на яких були сторожові вежі. Розміри замку сягали близько 100 на 120 метрів (як футбольне поле). Фортеця стала взірцем для побудови подібних укріплень в інших містах Речі Посполитої. 

У першій половині XVII століття, замок зазнав численних облог, але так і не був захоплений. Через ці набіги фортеця потребувала ремонтних робіт. У 1640 році князь Альбрехт-Станіслав Радзивілл завершив значну реконструкцію фортеці, добудувавши додаткові укріплення. Зокрема, на зміну старому дерев'яному з’явився кам'яний міст. 

Архітектура Олицького замку відрізнялася продуманістю фортифікаційних елементів. Замок був оточений високими стінами та широким ровом, які зробили його майже неприступним. Фасади замку прикрашали ренесансні декорації, а інтер'єри вирізнялися багатим оздобленням. 

З огляду на своє стратегічне розташування, Олицький замок неодноразово ставав місцем оборони проти ворогів. До середини XVII століття  міцну фортецю ніхто не міг захопити, однак з цим непростим завданням справилися козаки під час Хмельниччини, коли війська Богдана Хмельницького вели боротьбу з польською шляхтою. Надалі, коли Річ Посполита вела перманентну війну з козаками, московитами, турками, шведами замок також був в театрі військових дій. Наприклад, у 1702 році під час Північної війни містечко Олика було розграбоване шведськими солдатами, але замок залишився цілим. 

У XVIII столітті Олицький замок втратив своє стратегічне значення через зміну тактики війн з появою більш потужних гармат. Тоді князь Михайло Казимир Радзивілл перетворив фортецю на розкішну резиденцію в стилі бароко. Це сталося приблизно між 1737 і 1760 роками. Тоді до палацу добудували третій поверх. Крім того, палац отримав новий дах у стилі бароко, а внутрішнє оздоблення було оновлено, додано великі зали та кімнати. 

Замок мав великий внутрішній двір, оточений різними будівлями: південно-східне крило було головним палацом, а з протилежного боку була двоповерхова вежа з годинником у стилі бароко. У палаці були розкішні зали, прикрашені картинами видатних майстрів, також скульптурами, килимами і всім тим, що тоді демонструвало про впливовий статус Радзивіллів. Також у замку була велика цінна бібліотека, де зберігалися старовинні книги та манускрипти.

Занепад замку та сучасність 

У кінці XVIII столітті Олицький замок став частиною Російської імперії, як і вся Волинь. Під час Наполеонівських воєн, у 1812 році замок використовували російські солдати як військовий шпиталь. Така функція зберігалася за палацом Радзивіллів до 1837 року. Згодом замок фактично покинули напризволяще, і він не використовувався ніким до 1882 року. Звісно, що це призвело до значної руйнації давньої фортеці. 

Лише у 1883 році польський князь Фердинанд Фредерік Радзивілл вирішив відновити родинний маєток і розпочав реставраційні роботи у замку, які тривали тридцять років. До речі, ремонтно-відновлювальними роботами керував архітектор Зиґмунт Ґорґолевський, який також проєктував Великий міський театр у Львові, тобто сучасний оперний театр. 

Під час Першої світової війни Олицький замок сильно постраждав, а дорогоцінне оздоблення було розкрадено. Наступну реставрацію розпочав останній власник палацу – князь Януш Францішек Радзивілл. Хоч він переважно жив у своєму варшавському палаці, адже був відомим польським політиком в часи Другої Польської Республіки, однак відремонтувати родинне гніздо Януш Радзивілл вважав справою честі.

З початком Другої світової війни Януш Радзивілл залишив Олику і більше ніколи сюди не повертався. Нацистська Німеччина окупувала Польщу, а Олицький замок став місцем, де систематично знищували євреїв в часи Голокосту. У 1945 році Олика стала частиною Радянського Союзу, та замок був серйозно пошкоджений через затяжну війну. Палац та інші споруди повністю згоріли, обвалився дах та перекриття. Неушкодженими залишилися лише стіни та склепіння перших поверхів разом із укріпленими цегляними бастіонами. 

Спершу комуністи розташували в замку державний кінний завод, але згодом розпочали тут реставраційні роботи, які завершили у 1967 році, тоді замок перетворився на Волинську психіатричну лікарню. 

Зі здобуттям Україною незалежності, замок й далі довгий час був приміщенням лікарні. Лише влітку 2021 року територію замку передали на баланс Волинського краєзнавчого музею і вона стала загальнодоступною. Восени поступили перші мільйони з державного бюджету на реставрацію будівлі, однак повномасштабна війна перервала ці плани.  

На сьогодні замок перебуває в незадовільному стані і планується реставрація та перетворення замку в туристичний об'єкт. Відновлення замку дозволило б привернути увагу туристів і допомогло відродити історичну спадщину Волині, демонструючи величну епоху Радзивіллів. Проте для повної реставрації потрібні значні фінансові ресурси та підтримка з боку держави, що в часи війни є непростим завданням.

Легенди Олицького замку

Олицький замок на Волині, збудований князями Радзивіллами, оповитий безліччю легенд та переказів, що додають йому таємничості. Серед них особливо відомі розповіді про підземні ходи, привидів і старовинні прокляття, які пов'язані з історією цього місця.

Легенда про підземні ходи

Одна з найпопулярніших легенд Олицького замку стосується розгалуженої мережі підземних ходів, які, за переказами, ведуть від замку в різні куточки Волині. За однією з версій, ці підземелля були прокладені спеціально для таємних пересувань князів Радзивіллів, щоб у разі нападу вони могли швидко покинути замок або забезпечити підвіз продовольства та зброї. 

Існує легенда, що один з таких ходів тягнеться аж до Луцького замку, розташованого на відстані близько 40 км від Олики! Хоча цей хід так і не був знайдений, місцеві жителі розповідають про загадкові отвори, які знаходили в навколишніх лісах, що могли бути вентиляційними шахтами розгалужених підземних коридорів.

Легенда про Білу пані

Замок славиться і своєю містичною постаттю — Білою пані. За легендою, це привид дівчини з родини Радзивіллів або близької до них, яка трагічно загинула у замку. Розповідають, що юна дівчина закохалася в простого вояка, однак її батьки були проти цього союзу. Вона вирішила втекти з ним, але її наздогнали, і, кажуть, вона була замурована живою в одній з кімнат замку. Дух цієї панянки іноді з'являється в довгій білій сукні, особливо вночі, лякаючи тих, хто залишається в замку після заходу сонця.

Легенда про скарби Радзивіллів

Скарби Радзивіллів — ще одна легенда, що хвилює шукачів пригод. Подейкують, що під час однієї з воєн князі вирішили приховати свої багатства, оскільки замок не міг встояти перед ворогом. Скрині з золотом, коштовностями та реліквіями нібито сховані в підземеллях замку або навіть замуровані в його стінах. За легендою, ті, хто намагався знайти ці скарби, часто зіштовхувалися з різними небезпеками, наче замок захищає свої таємниці від сторонніх очей. До наших днів жодних реальних скарбів не знайшли, хоча місцеві жителі все ще вірять у їх існування.

Сучасні легенди та містичні історії

Також місцеві жителі іноді розповідають про дивні звуки, відчуття "холоду" та навіть загадкові тіні, які вони бачили або відчували, перебуваючи на території замку, де понад пів століття діяла психлікарня. Екскурсоводи часто зазначають, що замок має особливу енергетику. Це додає інтересу до замку, адже багато відвідувачів приїжджають, щоб відчути цю містичну атмосферу історії цієї давньої будівлі. 

Читайте також: Приймав найважливіших європейських монархів: історія та легенди Луцького замку