"По перший iPhone їхали до Польщі, аби розібрати й дослідити його": айтівець Андрій Риштун про те, як з’являються нові технології

Автор 40 патентів на винаходи у сфері електроніки Андрій Риштун про те, чому важливо патентувати винаходи, чи можна на цьому розбагатіти та про конкуренцію в ІТ

Нещодавно львівський айтівець та мандрівник Андрій Риштун отримав 40-й патент на винаходи у сфері електроніки. Серед них – технології, які ми використовуємо щодня, але навіть не здогадуємося, що розробили їх у Львові. Адже права на винаходи належать здебільшого не авторам, а компаніям, у яких вони працюють. Зокрема, права на останні винаходи Андрія належать німецькій компанії Infineon Technologies AG, з якою він зараз співпрацює. Про те, як з’являються нові розробки, чи можна розбагатіти на винаходах, і про технологічне шпигунство – в розмові "Еспресо.Захід" з Андрієм Риштуном.

Андрію, розкажіть, як відбувається робота над новими технологіями? Компанія дає завдання і ви над ним працюєте, чи це відбувається спонтанно?

У цій сфері я працюю з 2005 року. У ті часи ємнісні (сенсорні) кнопки були ще мало поширеними. Відповідно, тоді ще компанія Cypress взялася розробляти дешеві та надійні сенсорні рішення. Перед тим, як їх продавати на ринок, ми патентували усі нові технології. Точно так само робили наші конкуренти. Потім ці мікросхеми та сенсори пішли "в життя", на сьогодні їх випущено більше мільярда штук. Патентування – це невід'ємний процес розробки нових технологій, а не щось надзвичайне. 

Завдяки львівським розробниками буквально за пів року після виходу першого айфона Cypress уже пропонував клієнтам такий самий сенсорний екран як і в Apple! І це було круто! Ми другі у світі мали цю технологію, за нею тоді черга стояла!

Якими своїми розробками пишаєтеся найбільше?

Мабуть, сенсорними кнопками, бо це була одна з перших моїх розробок. Тому так запам'яталася. Серед останніх – розробки давачів відбитків пальців, методи навігації та вимірювання тиску на сенсорі.

Згадав цікаву історію. У 2008 році компанія Apple випустила свій перший iPhone. Він відрізнявся від усіх інших смартфонів тим, що у нього був екран, який підтримував усі 10 пальців.  Це був прорив. У той час у всіх інших телефонів був multi-touch максимум на два пальці, і воно так трохи "коряво" працювало. 

На той час компанія Cypress поставила собі ціль зробити такий же сенсорний екран. Завдяки львівським розробникам буквально за пів року після виходу першого айфона Cypress уже пропонував клієнтам такий самий сенсорний екран як і в Apple! І це було круто! Ми другі у світі мали цю технологію, за нею тоді черга стояла!

А загалом наша компанія працює у сфері електроніки. Це мікросхеми, якими люди користуються щодня, але їх важко наочно показати, бо вони всередині пристроїв. Мікросхеми для USB-C, Bluetooth, і навіть екран для Tesla (той красивий дисплей справа) – все це розробляли у Львові. 

Як багато технологій, якими ми користуємось щодня, розробили в Україні?

Дуже багато. У Львові працює понад 30 тисяч айтівців. Практично у всіх світових проєктах є наші розробки. Наприклад, саме львівські айтівці підтримують  роботу Нью-Йоркської біржі. Тобто поки увесь світ торгує акціями, наші хлопці тихенько щось там підправляють, щоб воно працювало без збоїв. Знаю, що до натівських проєктів теж колись залучали львівських фахівців.

Якщо нову технологію запатентували, яку винагороду отримує винахідник? Чи має він якийсь відсоток за використання патенту?

Я отримую стандартну винагороду згідно з контрактом. Але коли щось винаходжу й оформляю усе це для патентування, то маю певну компенсацію за витрачений час, бонус. Усі права на використання патенту належать компанії. Зрештою, саме вона платить за проєктування і патентування, адже це доволі дороге задоволення. Лише юридичний супровід одного патенту в патентному бюро США обходиться приблизно у 50 тисяч доларів.

Чому не можна патентувати в Україні?

Можна патентувати в українському патентному офісі, і це значно дешевше. Але цей патент діятиме лише на території України. У Польщі він уже не діятиме, треба патентувати на території Євросоюзу. 

Один знайомий запатентував в Україні власну розробку – автономну каналізацію. Тепер має свою фірму, їздить і встановлює її по хатах. Чому б і ні? Цей патент дає йому захист на території України, що хтось не скопіює його установку один в один.

Ось ще один приклад, для чого взагалі оформляти патенти. Якось ми поїхали зі своїми сенсорами та іншими винаходами в Китай. Китайці нас запитують: а у вас є патенти на усі ці винаходи? Кажемо: а навіщо вам патенти? Китай знаменитий тим, що вони копіюють усе, що хочуть. Вони посміялись і кажуть, що нібито і так. Але якщо вони захочуть продати на американський ринок, то їх там одразу запитають чи це, часом, не вкрадене? Тоді китайці гонорово покажуть пальцем на нас, у кого є патенти на винаходи. І всі питання знято.

Чи доводилось стикатися з технологічним шпигунством або недобросовісною конкуренцією?

Конкретно ми з прямими крадіжками наших розробок не стикалися. Але у світі технологій це цілком нормально, коли досліджується продукція конкурентів. Наприклад, коли вийшов перший iPhone, ми поїхали до Польщі (в Україні їх ще не продавали), купили там iPhone, привезли й розколупали, аби подивитися, що і як вони зробили. Це абсолютно законний процес, ти маєш право колупатись у своєму смартфоні скільки завгодно. 

Здобувши знання про те, як працює продукція конкурентів, можна братися до розробки власної. Зрештою, вони точно так само вивчають наші винаходи та вдосконалюють свої, чому б і ні.

У сучасних компаніях патентування – це процес, поставлений на рейки, тому кожен новий винахід патентується. Є патентне портфоліо і ти з ним можеш виступати на ринку. Поширена практика, коли компанії купують уже готові патенти в інших розробників, яким вони вже не потрібні. І це цілий бізнес :) У патентних суперечках у суді часто перемагає той, у кого банально більше патентів у відповідному напрямку. Тому кількість має значення.

Чи багато айтівців зараз займаються розробками для наших військових?

Наскільки я бачу, то дуже багато. Розробляють дрони, перископи, засоби зв'язку, віддалені детонатори. Звичайно, ніхто не розголошує, хто що і для кого робить. Це приємно, що українські айтівці допомагають фронту не лише грошима і волонтерством, а й своїми мізками та досвідом. 

Стежте за найважливішими новинами Львова, регіону, України та світу разом з "Еспресо.Захід"! Підписуйтесь на нашу facebook-сторінкутелеграм-канал та твіттер.