Перший народний будитель Галичини: 212 років тому народився о. Маркіян Шашкевич

"Еспресо.Захід" розповість про коротке (32 роки), але дуже яскраве життя о. Маркіяна Шашкевича та його роль у пробудженні української нації на західних теренах України.

Життєпис Маркіяна Шашкевича

Маркіян Шашкевич народився 6 листопада 1811 року в селі Підлисся в родині греко-католицького священника. У ті часи на Галичині народитися в сім’ї греко-католицького священника майже автоматично означало, що твоя професія – бути священником. Тому вже з ранніх років батько готував старшого сина до духовного життя.

Маркіян навчався у початковій школі в Білому Камені, а потім у міській нормальній школі. У 1823-1825 роках він навчався в домініканській гімназії у Львові, також у Бережанській гімназії (певний час тут входив до однієї з польських таємних організацій), також був вільним слухачем Львівського університету.

З 1829 року Шашкевич навчався у Львівській духовній семінарії. Через рік його виключили з семінарії через "порушення режиму і вільнодумство". Звісно, що його батько був дуже розгніваний на сина, та Маркіян Шашкевич таки зміг закінчити семінарію у 1838 році. Потім був призначений парафіяльним священником у селах на Львівщині. В цей час народився його єдиний син – Володимир Шашкевич, який згодом став вчителем та письменником й освітньо-культурним діячом.

Помер о. Маркіян Шашкевич у злиднях від туберкульозу в селі Новосілки (Червоноградський район). Слава його як будителя української свідомості серед галичан й зачинателя нової української літератури в Галичині почала зростати вже посмертно.

У чому важливість Маркіяна Шашкевича

Фото: Вікіпедія

На початку ХІХ століття сучасна територія України була розділена між двома імперіями – Російською та Австрійською. До 1848 року життя в обох імперіях мало чим відрізнялося для простих українців, які на заході вважали себе русинами, попри столітні зусилля польської шляхти, досі пам’ятаючи себе частиною Київської Русі, а в центрі, сході та півдні – імперська політика московитів, які почали себе називати росіянами, все більше перетягувала вихідців з козацької старшини до "великоросійського" дворянства. Та початок і середина ХІХ століття – це був час романтизму в Європі, коли інтелігенція почала протягати руку простому народові, щоб краще зрозуміти його і тим самим себе та свою історію, культуру і, звісно, мову.

У 1836 року Маркіян Шашкевич виголосив першу промову українською мовою в музеї семінарії перед представниками духовної влади та запрошеними гостями. Він був одним із перших священиків, хто почав виголошувати проповіді народною українською мовою.

Ще під час навчання в семінарії Шашкевич спільно з Яковом Головацьким та Іваном Вагилевичем згуртував національно свідому молодь (І. Білинський, Ф. Мінчакевич, М. Козловський, А. Величковський, Г. Ількевич та ін.), яка стала на боротьбу за національно-культурне відродження на західноукраїнських землях, зокрема за відродження української мови в письменстві й церковних проповідях.

Шашкевич, Головацький та Вагилевич сформували так звану "Руську трійцю". Це об’єднання виникло в дому романтизму, якою була просякнута Європа. Представники  "Руської трійці" ходили в народ і записували народні пісні, оповіді, приказки та вислови. Гуртківці бачили свою мету в збиранні фольклору, поширенні освіти, доступних науково-популярних праць, написанні та виданні близьких народові творів. Усе це робилося задля ідеї національного відродження в Галичині. Загалом "Руська трійця" мала виразний слов'янофільський і будительсько-демократичний характер.

Результатом їхньої діяльності була підготовка рукописів, збірок, авторських поезій слухачів духовної семінарії "Син Руси" (1833) і "Зоря" (1834), які через цензуру і пропольські настрої в краї не побачили світ. Однак у 1837 році тріо змогло видати у Будапешті свою найвідомішу працю – альманах "Русалка Дністровая", який у підсумку мав вирішальний вплив на національне відродження та розвиток української літератури в Галичині.

У передмові до альманаху підкреслена краса української народної мови та народної словесності, поданий список найважливіших наддніпрянських літературних та фольклорних видань того часу. Тобто показано зв'язок двох частин України, що на цих теренах проживає один народ, який був розірваний двома імперіями. Передмова подана без підпису, проте приписується саме Маркіяну Шашкевичу.

Альманах і його видавці зазнали переслідувань місцевих церковних та світських властей. Із 1000 надрукованих примірників "Русалки Дністрової" лише 100 потрапили до Львова, деяка кількість стала приватною власністю, решту ж конфіскувала поліція. Та попри це, важко переоцінити значення альманаху, який справді почав пробуджувати українців у складі Австрійської імперії до самоусвідомлення, яке яскраво проявилося себе вже за 10 років під час "Весни народів".

На думку відомого філолога-славіста Кирила Студинського, Маркіян Шашкевич був "першим русином у Галичині, який пройнявся ідеєю національності". Значення Маркіяна Шашкевича як народного пророка Західної України рівнозначне з Тарасом Шевченком, як національним пророком всієї України. Не дарма на честь 100-річчя від дня народження о. Маркіяна, на Галичині австрійська влада дозволила провести масштабне відзначення у 1911 році з великою кількістю заходів по різних містах і селах, де масово встановлювали на меморіальні таблиці на його честь. Та найбільшим таким пам’ятником було встановлення на горі Білій неподалік села Підлисся великого 25-метрового металевого пам’ятного хреста.

Фото: соцмережі

Читайте також: "Поляк з українським серцем": відійшов у засвіти художник та скульптор Микола Сівак

Творча спадщина Шашкевича

Перший опублікований вірш Шашкевича "Голос галичан" з'явився 1835 року, не враховуючи декількох інтимно-ліричних поезій ("До милої", "Туга за милою", "Думка"), Шашкевич писав переважно вірші патріотичного характеру ("Руська мова", "Дайте руки", "Слово до чтителей руського язика", "Побратим", "Лиха доля" та ін.), також на історичні теми: "Хмельницького обступлення Львова", "Наливайку", "Болеслав Кривоустий". Надзвичайної поетичної майстерності та пророчої (візіонерської) сили є його "Псалми Русланові".

У 1836 році Маркіян Шашкевич опублікував польськомовну наукову статтю "Азбука і Abecadlo", сенс написання цього наукового твору був проти спроб введення в українську мову латинської абетки. Адже в ті роки ця ідея була дуже популярною через, фактично, відсутність проукраїнської інтелігенції, яка була масово ополячена на Галичині.

У 1842 році Шашкевич переклав українською уривок зі "Слова о полку Ігоревім" з давньоруської мови та фрагменти Біблії (Євангеліє від Матея і Йоана) з церковнослов'янської мови.

Загалом поетична спадщина в кількісному відношенні невелика, але висока за якістю і гідно оцінена наступним великим ідейним пророком Галичини Іваном Франком та пізнішими дослідниками.

Для написання статті використані матеріали з Вікіпедії.