Перша українка-офіцер армії: 131 рік тому народилася Олена Степанів
Цього дня, 7 грудня, у 1892 році в с. Вишнівчик, що в теперішньому Перемишлянському районі Львівської області народилася Олена Степанів – громадська та військова діячка, а також історикиня та викладачка географії
У Львові є 800-метрова вулиця імені Олени Степанів, однак не багато львів’ян зможуть одразу сказати, чим відома для української історії ця постать, а вона ж була чи не першою в світі жінкою, яку офіційно зарахована на військову службу у званні офіцера.
"Еспресо.Захід" розповість про життя цієї видатної галичанки.
Коротка біографія Олени Степанів
Фото: Вікіпедія
Олена Степанів народилася в сім'ї священника УГКЦ о. Івана Степаніва. Була третьою, наймолодшою, дитиною. Олена з ранніх років проявляла любов до освіти. У 1910 року навчалася у Львові в жіночій учительській семінарії Українського педагогічного товариства. Була членкинею організації "Пласт".
У 20 років вона вступила до Львівського університету на філософський факультет, студіювала історію та географію. У студентські роки брала активну участь у діяльності товариства "Сокіл" (очолила його першу жіночу чоту в Львові).
На одному зі студентських зібрань Степанів познайомилася з Романом Дашкевичем (майбутній полковник армії УНР). Вони планували весілля, та почалася Перша світова війна. Роман пішов на фронт, а Олена, разом із однодумицями, організували медсестринське відділення. Згодом також пішла в армію. Відтоді стає у ряди організації "Січові Стрільці −2". Де пройшла шлях від важких боїв до потрапляння в російський полон.
Після закінчення війни у 1920 році Олена змогла одружитися з Романом Дашкевичем.
Попри важкості післявоєнних років, у 1919–1921 роках Олена навчалась у Віденському університеті, захистила докторську дисертацію.
З 1922 року викладала історію та географію у Львівській гімназії сестер-василіянок та Львівському таємному українському університеті.
З 1945 до арешту 1949 року працювала на посаді доцента Львівського університету.
20 грудня 1949 року радянська влада арештувала її і відправила у концтабори. Лише у 1956 році її звільнили за станом здоров'я, повернулася до Львова, де і завершила своє земне життя у 1963 році. Похована на Личаківському цвинтарі у Львові.
Бойовий шлях Олени Степанів
Фото: Вікіпедія
На відмінно від своїх ровесниць, Олена завжди активно цікавилася військовою справою. Вона була активною учасницею січово-стрілецького руху, провідницею жіночої чоти.
У 1914 року ввійшла до складу Комітету об'єднаних стрілецьких товариств (м. Львів), виїхала на фронт як командирка жіночої чоти Українських Січових Стрільців. Таким чином стала першою жінкою-офіцером Українських Січових Стрільців.
Олена брала участь у Карпатській воєнній кампанії. Відзначилася відвагою у боях за гору Маківку. Наприкінці травня 1915 р. отримала звання хорунжого (молодшого лейтенанта).
29 травня 1915 року під час бою під Лисовичами на Болехівщині потрапила до російського полону. У Квітні 1917 року повернулася до Галичини. Отримала одну з вищих війських нагород імперії Габсбургів –медаль "За хоробрість" та військовий Хрест Карла.
Належала до організаторів Листопадового повстання 1918 року, брала активну участь в польсько-українській війні (1918—1919). В березні 1919 р. після боїв за Львів Олена Степанів отримала звання четаря (лейтенанта) Української Галицької Армії і була командиром взводу. Вона була однієї з перших жінок, яку удостоїли такого звання.
Наукова робота та творча спадщина
Фото: Вікіпедія
У Віденському університеті Олена Степанів захистила докторську дисертацію німецькою мовою "Розподіл і розвиток суспільства в старій Русі до половини XIII ст.". З 1922 року викладала історію та географію у Львівській гімназії сестер-василіянок та Львівському таємному українському університеті. Член Наукового товариства імені Шевченка (ініціювала створення його Географічної комісії).
З 1939 року працювала в установах АН УРСР. З 1945—1949 роках — на посаді доцентки Львівського університету. Також працювала старшою науковою співробітницею і завідувачкою сектором економіки Львівського відділу Інституту економіки АН УРСР, науковою співробітницею Природничого музею АН УРСР (1948—1949 роки).
Вона є авторкою близько 75 праць, в тому числі спогадів про бурхливі події Першої світової.
Фото: Вікіпедія
Стаття створена на основі матеріалу з Вікіпедії.
- Актуальне
- Важливе