Скажімо, близько сто літ тому (у 1936 році) у власності Громадського водного об’єднання у Станіславові (нині Івано-Франківськ) перебувало 528 дністровських суден, більшість з яких - рибальські, але були також й галери, човни, баржі, пароми, якими перевозили пасажирів, дерево, будівельні матеріали та худобу. Хоча там же були й річкові тури і на повну силу розвивався яхтинг на Дністрі.
Але, з тими згаданими галицькими галерами, є ще одна прецікава історія.
Річ у тім, що не пізніше 18 століття саме наші галичани стали спеціалізуватися на виготовленні... галер. Наприклад, за даними Ігоря Чорновола за період з 1845 по 1852 роки лише в Тирасполі та Маяках щороку продавали до 600 галицьких галер (для прикладу: у 1845 році по Дністру проплило 486 галер, з яких 20 - завантажених, а 466 - порожніх, які були спеціально виготовлені галицькими майстрами на продаж).
Однак, чи не найбільшу інтригу вніс у цю тему львів’янин М.Матакевич, який будучи професором нашого Політехнічного Інституту у 1938 році запропонував проєкт будівництва водної магістралі Чорне море - Балтика, тобто річковий шлях каналом через Віслу-Сян-Дністер-Прут-Дунай. Причому, цей проєкт одразу сподобався чи не усій громадськості і був підтриманий урядом. Дійшло навіть до реального створення акціонерного товариства для побудови цього каналу (вартість проєкту становила близько 400 мільйонів злотих, а термін окупності проєкту - 8 років). Однак, через рік після створення цього акціонерного товариства вибухнула війна і цей проєкт так і залишився незреалізованим.
... Отакі-от чуда діялися на нашому Дністрі півтора-два століття тому. Може тому, що рівень води тоді був значно вищим, русло - ширшим, а вода - чистішою...
Про автора. Микола Бандрівський – доктор істор. наук, професор
Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.