Палац Гіжицьких на Хмельниччині: маєток, власник якого "змусив"американського президента звернутися до російського царя

Передовсім через один із перших зразків англійської неоготики на теренах України – палац  Гіжицьких. А ще – через його окремих власників, долі яких вартували б захопливого фільму. 

"Еспресо.Захід" розповість історію цього маєтку та долі деяких його мешканців

"Село! І серце одпочине: Село на нашій Україні — Неначе писанка, село..."

фото: Вікіпедія (Валентин Панчук)

Сьогодні достеменно невідомо, чи виглядало це село в давнину так, як писав про українські села Тарас Шевченко. Але історично засвідчено, що у XVI столітті ним володіли князі Острозькі. Потім власниками стали Заславські та Сангушки. А на початку XVII ст. Новоселиця вже фігурує поруч із прізвищем Гіжицьких гербу Годзава.

Тільки от цікава річ. Виявилося, що Новоселиця була у Гіжицьких в оренді – чи не сто років. І коли Сангушки вирішили повернути маєтності, виникла гостра суперечка за власність, крапку у якій в листопаді 1725 року поставив суд. Він підтвердив, що законними власниками є Сангушки (спадкоємці Острозьких), а Гіжицькі — тільки орендарі. Про це пише й відомий польський історик, дослідник замків та палаців Роман Афтаназі у  V томі "Dzieje rezydencji na dawnych kresach Rzeczypospolitej". Але вже в грудні Сангушки в особі Павла-Кароля Сангушка (великого литовського маршалка) з якогось дива віддають (або продають) Навоселицю Гіжицьким. І місцина остаточно стає їхньою.

Бартоломей Гіжицький, який надбав Новоселицю ( та не її одну), служив при королівському дворі Польщі й був доволі впливовою особою на Волині. Його рід прославився архітекторами, письменниками, громадськими діячами. А найвідомішим представником роду вважають історика Волині Яна-Марека Гіжицького. Бартоломей Гіжицький, до речі, похований у кафедральному соборі Кам’янця-Подільського. 

У 1912 році маєток перейшов до Юзефа Потоцького, який призначив його для свого сина Юзефа-Альфреда. За однією із версій Гіжицький продає палац ( за іншою програє в карти). А далі почався занепад, який суттєво підсилили війни. 

Англійська неоготика у селі на Волині

фото: Україна Інкогніта

Появу у 1820 році палацу у Новоселиці в стилі англійської неоготики пов’язують з іменем внука Бартоломея Гіжицького – Людвіг.  Але варте уваги, що Людвіг Гіжицький збудував палац, який був геть не схожим на інші неоготичні будівлі на території України (принаймні, на ті, що збереглися донині). Масивна двоповерхова (з фасаду, а з тильної сторони – триповерхова) споруда більше нагадує замок, ніж палац. Готичні елементи споруди – стрілчасті вікна, декоративні вежі, бутафорське кам’яне переплетіння над вікнами, мезонін та довгий фронтон, знову ж із стрілчастим готичним декором. Над головним входом в палац, згідно з давньою традицією, розмістили напис: "У численних битвах з ворогів вітчизни робив пил… а в нагороду отримав великі землі, села і хутори… а також ці дві лілеї, щоб несли пахощі та в пам’яті нащадків славу берегли".

Одночасно з будівництвом палацу заклали парк, роботами в якому керував син Людвіга Гіжицького — Франциск Ксаверій, автор численних наукових праць, зокрема: "Про оздоблення сільських осель: річ прикладна для Польщі" та інших. Пишуть, що сьогодні цей парк має статус пам´ятки садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення, його площа сягає 200 га і що тут окремі дерева є ще з часів Гіжицьких та Потоцьких. Як і те, що син і онук Людвіга пов’язали своє життя з Австро-Угорщиною і навіть отримали графський титул, але про маєток не забували і періодично в ньому бували

Неподалік палацу  також збудували манеж для тренувань породистих коней: родинним захопленням Ґіжицьких були арабські скакуни. Для догляду за ними в маєтку постійно мешкали наїзники-черкеси.

Останній опис палацово-паркового ансамблю, – такого, яким він був до знищення, належить польській письменниці, учасниці польського руху Опору під час Другої світової війни, праведниця народів світу, який випало тут жити, Зофії Коссак-Щуцькій: "від нашого дому тіниста дорога, вибілена брама, вела на величаву широку алею, викладену бруківкою, яка перетинала парк і вела до палацу. На його боках піднімались численні голчасті вежі, стіна зелені з модриною і сосною на партері, що стояли, як чуйна варта. Палац був … суворим і поважним… мав у собі щось монастирське, тихе й замислене… заслуханий у шум дерев, заселений хороводами осмілілих в пустці духів. Поважність палацу гармонувала з парковою тишею, з пишною зеленню травника-галявини, що лежала перед ним".

Любов! Любов?

фото: artsandculture

35-річний граф Юзеф (Гізі) Гіжицький познайомився з американською артистократкою 21-річною Елеонор Меділл Паттерсон (Сіссі) при цісарському дворі у Відні. Дівчина супроводжувала свого дядька - посла США в Австро-Угорщині - Роберта С. Маккорміка. Вродлива донька редактора та видавця газети "Chicago Tribune" і світської левиці, внучка засновника Республіканської партії, вона від малечку добре знала ціну як собі, так і своїй родині. Але перед харизмою польського шляхтича, який залицявся дуже наполегливо і яскраво, не встояла. Юзеф поїхав за Елеонор до Штатів, але її батьки сприйняли претендента в зяті дуже критично і погодилися на цей шлюб тільки з другої спроби. Пара одружилася 14 квітня 1904 року у Вашингтоні, і того ж року вирушила до Новоселиці.

Однак волинським маєтком Елеонор розчарувалася. Проте сварки та непорозуміння в родині почалися не через побут. Юзеф наробив величезних боргів та мав намір вирішити їх за рахунок дружини, демонструючи до навколишніх жорстоке і зверхнє ставлення. І аж ніяк не планував з огляду на сім’ю змінювати свій звичний уклад життя, де головною була не молода дружина, а коні, вино і жінки. Елеонор писала, що така його поведінка призвела до того, що вона почала свого чоловіка ненавидіти і навіть бажала йому смерті. Або смерті собі, щоб звільнитися від нього. 

У 1905 році у пари народжується донька Феліція, але на атмосферу в родині це не впливає. Після чергового скандалу у 1908 році Елеонор, взявши доньку, втікає до Лондона. Але сховатись їй не вдається. Як пише дослідниця Вікторія Церклевич, незабаром "замаскований в хутра й окуляри" граф зі спільниками викрадає  дівчинку й переховує її в австрійському монастирі. Справа була настільки гучною, що всі найвідоміші газети європейських столиць вийшли із заголовками: "Граф викрадає дитину". Сіссі Паттерсон раптово стала знаменитою. Далі була боротьба: вимагання графом одного мільйона доларів за повернення дитини матері, особисте звернення президента Вільяма Говарда Тафта до царя Ніколая II щодо долі Сіссі, від’їзд до США в 1909 році та тривалий - до 1917-го - процес розлучення.

Юзеф Гіжицький безславно помер у 1926 році у Відні, залишивши численні борги. 

Щодо Елеонор, то вона повернулася до США і почала провадити життя світської левиці, паралельно займаючись письменницькою працею та випускаючи у світ романи. По смерті колишнього чоловіка Сіссі опублікувала роман "Осінній політ" – белетризований опис своєї молодості та шлюбу. З 1930-го стала головним редактором "Washington Herald" і за рік зуміла перетворила видання на "найпровокаційнішу газету Вашингтона".

"Відчуття стилю, фотографії та типографіки,  - пише Вікторія Церклевич, - легендарна "Сторінка 3" (плітки і чутки), колонка "Тварина чоловічої статі", інтерв'ю з гангстером Аль Капоне, водночас – виключна увага до соціальних проблем – безробіття, бідності, захисту тварин, екології, лаконічний і жвавий текст, найкращі папір і чорнило забезпечили створення революційного проєкту "Washington Times-Herald" – цілодобової газети з десятьма випусками упродовж 24 годин – першого багатотиражного видання в США". Особисте життя Елеонор теж було дуже яскравим. 

Коли вона померла у 1948 році, в некрологах про неї писали, що була "найвидатнішим редактором в Америці" та "найвпливовішою жінкою в країні". По її смерті газету "Washington Times-Herald" поглинула "Washington Post"

Палац в Новоселиці сьогодні

фото: Новоселицький професійно-технічний аграрний ліцей

Від 1973 року палац є корпусом новоселецького професійного аграрного ліцею.