Наскільки у школах Львова були готові до масової евакуації після повідомлення про замінування та як діяти в таких випадках, "Еспресо.Захід" запитав у спеціалістів, психологів і батьків. Також, хоч і постфактум, розповімо, як треба поводитися в таких умовах.
У випадку евакуації учнів зі школи вчителі діють за певним протоколом. Однак багато дітей, особливо учні початкової школи, емоційно відреагували на інцидент.
Психологиня і консультантка Центру професійного розвитку педагогічних працівників Львова Лідія Боженко в коментарі для "Еспресо.Захід" розповідає, що психіка дитини перебуває в процесі дозрівання і більше схильна до нестабільних емоційних переживань. А тому треба звертати особливу увагу на поведінку дитини, яка перебувала у стресовій ситуації.
"Узагалі в екстрених ситуаціях, особливо щодо дітей, треба дбати про стабілізацію емоційного стану. Втім важко стабілізувати емоційний стан дитини, якщо він не стабілізований у дорослого. Тому ми завжди говоримо про те, що педагоги чи батьки мають перші стабілізувати себе емоційно і зрозуміти, що з ними відбувається. Навіть якщо є емоція – страх – її треба брати під контроль. Для дитини емоційно дорослим є той, хто може впоратися із ситуацією. Тому, якщо дорослий піддається паніці, цілком логічно, що й дитина панікуватиме", – каже психологиня.
Отже перше – стабілізація емоційного стану дорослого. Можна використовувати певні фрази, які мають бути чіткими і беземоційними. Не має бути емоційного навантаження, як скажімо: "Що відбувається? Я не знаю. Зараз побіжу подивлюся". Слова мають бути чіткі й точно вказувати на дію. Наприклад: "Зараз ми встаємо з-за парт і шикуємось по двоє".
Усе це має відбуватись в той час, коли діти перебувають у зоні ризику, тобто коли є небезпека.
Якщо вони виходять за межі небезпечного середовища, тоді вже можна собі дозволити емоційне відреагування.
Але це також треба обговорити й пояснити: "Зараз ми в безпеці", аби діти себе стабілізували, "зараз немає фактору небезпеки". Важливо, щоб учитель пояснив дитині, що він буде з нею, поки не прийдуть рідні, щоб її забрати. І що вона вже в безпечному місці.
"Наступне: якщо вчитель почувається в силі, він може запитати, як діти почуваються, чи комусь холодно, чи хтось хоче до вбиральні або випити теплого чаю. Але спершу звертати увагу на фізіологічні потреби", – пояснює психологиня.
Вона додає, що таких розмов потребують усі діти, та навіть і дорослі. Таким чином учитель знімає з дітей напругу і страх. Також Лідія Буженко радить, що вчитель може запропонувати пострибати разом, чи заспівати пісеньку, поки діти чекають на батьків.
Після стресової ситуації з дитиною бажано проговорити її. Якщо говорити про евакуацію – запитати, що відбулося, що дитина відчувала в цей момент.
"Ми слідкуємо упродовж кількох днів, чи в дитини не було якихось нічних жахіть. Бо дуже часто дитяча психіка реагує в такий спосіб. Малюки можуть зриватися з ліжка серед ночі. Якщо така поведінка не минає упродовж тижня, то батькам варто звернутися по допомогу до психолога", – додає психологиня.
Наступне – не загострювати ситуацію. Зрозуміло, що батьки теж перелякалися. Вони можуть розповісти дитині про свій страх – розповісти, що вони теж хвилювалися, поговорити з дитиною про емоційні моменти.
Скажімо: "Як ти почувалася?" "Що думаєш із цього приводу?". Важливо, щоб дитина відреагувала на ті емоції, які пережила. Найголовнішим є наголосити: якщо потрібна буде допомога, батьки завжди дадуть дитині необхідну підтримку.
Психологиня каже, що відгукнутись на організмі пережитий стрес може ще впродовж тижня. Нині батьки можуть і не спостерігати якихось реакцій за своїми дітьми, але ситуація дуже актуальна. Усвідомлення загрози може прийти за декілька днів. Батьки варто спостерігати кілька днів за сном дитини, чи не зривається вона вночі, запитувати про її сни.
Стежте за найважливішими новинами Львова, регіону, України та світу разом з "Еспресо.Захід"! Підписуйтесь на нашу facebook-сторінку.