З моменту скасування мораторію на продаж земель сільськогосподарського призначення в області продано 514 ділянок, площею 402,9 гектара. Та чи варто селянам поспішати продавати свої наділи?
Кілька років тому, ще до зняття мораторію, група викладачів та студентів кафедри права і підприємництва Львівського національного аграрного університету в Радехівському районі провела опитування. Серед інших було й запитання, що стосувалося продажу землі. Значна частина респондентів, переважно молодшого віку, відповіли, що отримавши вигідну пропозицію, продаватимуть свої земельні паї. Робота на землі дуже виснажлива, вона не дає прибутків.
Проте вже перші два місяці з часу відкриття ринку землі показали: поспіху з продажем землі на Львівщині немає. А в пропозиціях, що з’явилися, за землю просять досить багато. В середньому земельний пай (1,2-1,6 га) оцінюють у 150-400 тисяч гривень. І це попри те, що в середньому по Україні гектар землі коштує близько 31 тисячі грн.
Як вважає експерт з ринку сільськогосподарської продукції Іван Стефанишин, сьогодні ще рано говорити про тенденції на ринку землі. Україна нині не цікава для інвестування. Нестабільна політична ситуація, відсутність забезпечених прав власності, нереформована судова система, проблеми з кадастром тощо. І друге: в цьому процесі поки не беруть участі сільськогосподарські підприємства.
Тому ціни абсолютно не влаштовують тих, хто хотів би продати землю. Якщо подивитися статистику, то найвища ціна землі в Київській області – в межах 42 тисяч грн за гектар. Відтак багато людей здають її в оренду. Тим паче, що в деяких областях вона вже зросла до 11-15% від нормативної грошової оцінки ділянки. Це нормальний процес, адже конкуренція за землю зростає.
Але суть не лише в самій землі, а в загальному економічному та політичному стані в державі. Це комплексне питання. Порівнювати вартість землі в Україні, Польщі, Нідерландах чи якійсь іншій країні не можна. Насамперед з точки зору суспільного устрою в державі, не аграрного сектору.
Звичайно, ситуації бувають різні, і це добре, що у власників у разі необхідності є можливість розпорядитися своєю землею. Але ті гроші, які вони отримають, за нинішніх інфляційних процесів узагалі нічого не варті.
"Однозначно свою землю не продаватиму. Навіть мови не може бути", – говорить 24-річний Олег, мешканець Миколаївського району.
Нині разом з батьками він має у власності три гектари землі. Висаджує картоплю, зерно, капусту. Каже, що на життя цього вистачає, а для збагачення – ні. Тому влаштувався в одну з охоронних фірм Львова. Каже, що якби мав ще кілька гектарів землі, засадив би їх капустою на продаж. Але потрібні техніка, дешеві кредити. Держава повинна повернутися обличчям до виробника.
На думку Івана Стефанишина, щоб стати успішним, не потрібно мати багато землі. Якщо взяти овочівництво чи ягідництво, то там достатньо 5-10 гектарів. Бо сьогодні суть не в кількості гектарів, а в ефективності виробництва. Абсолютно не мудро гнатися за кількістю землі, не даючи на ній собі ради. Краще мати менше землі, але вийти на ринок серйозної продукції.
Вдалий приклад – ягідництво, де спрацював досвід Польщі. Багато українських селян свого часу працювали на польських полях, де навчилися працювати з цим продуктом, а сьогодні самі успішно його вирощують. Як наслідок, цього року експорт ягід в Україні зріс на 45%. Інші культури поки що проблемні. Щоб експортувати сільськогосподарську продукцію за кордон, потрібні нові сучасні технології, які відповідали б європейським стандартам.
Юрій Губені, професор кафедри права і підприємництва Львівського національного аграрного університету:
– Найперше, слід бути виваженим та обережним. Навіть Польща зі своїм досвідом ставлення до ринку землі дуже обережно поводиться в цьому питанні. Навіть нині в державній власності перебуває суттєва частка земель.
Якщо в Україні державною землею займаються всі, кому не лінь: уряд, парламент, Академія наук України, університети, держадміністрації, то в Польщі вона перебуває в особливому використанні – через спеціальну Агенцію сільськогосподарської нерухомості. Остання перебуває під подвійним парламентським контролем.
Для продажу державної землі є спеціальні програми, кредити, а сама агенція дуже уважно стежить, щоб земля потрапила господарям, які будуть займатися сільгоспвиробництвом. А не здавати її в оренду чи перепродувати.
Дещо по-іншому було у Чехії, де було створено так званий Поземковий фонд, куди держава передала всю землю, яка їй належала. І перше, що зробили у Поземковому фонді, провели кадастрову оцінку, а всю землю зареєстрували. І лише після цього почали підготовку до її продажу.
Василь Худицький
Стежте за найважливішими новинами Львова, регіону, України та світу разом з "Еспресо.Захід"! Підписуйтесь на нашу facebook-сторінку