Допомагає знаходити нові сенси після важких травм: на Прикарпатті захисник з ампутаціями став інструктором зі стрільби

Про це повідомила Поліція Івано-Франківської області, інформує Еспресо.Захід. 

В Івано-Франківську ветеран з ампутаціями із Дніпра Олександр Зірка, який понад рік лікувався на Прикарпатті, став радником начальника ГУНП в Івано-Франківській області з питань ветеранів та інструктором зі стрільби і почав допомагати пораненим поліцейським, нацгвардійцям та військовим знаходити нові сенси після важких травм. 

Як сказано в повідомленні, Олександр Зірка отримав важке поранення в Авдіївці, звідки його евакуювали у військовий госпіталь у Дніпрі. Коли загроза життю минула,  транспортували до Івано-Франківська. Тут розпочалося тривале лікування та реабілітація. Понад рік захисник провів у лікарняній палаті. Одну ногу ампутували, іншу — медикам вдалося врятувати.

Боєць згадує, що найважчими були перші два місяці: суцільний біль і повна нерухомість. Але з часом він почав відновлюватись. Саме тоді в його житті з’явився спорт. В обласній лікарні уроки стрільби з лука для військових проводила срібна призерка Олімпіади-2000 Катерина Дубровіна. Спорт захопив Олександра настільки, що почав регулярно тренуватися, а згодом — їздити на стадіон самостійно. У підсумку ветеран уже двічі представляв Івано-Франківськ на чемпіонаті України серед людей з інвалідністю. Зараз під керівництвом Катерини Дубровіної готується до третіх змагань.

"Коли бачиш, що це потрібно — віддаєш більше, - розповідає Катерина Дубровіна. - Олександру сподобалась стрільба, купив собі лук, стріли, щодня приходить на стадіон. І коли є віддача — з’являється більше сил і в тебе. Саша вже передає досвід іншим, їздить у різні міста без моєї допомоги. Я пишаюся ним — пройшло зовсім мало часу, а він уже справляється сам ".

Війна для Олександра Зірки почалася ще у 2014 році. Тоді він щойно прийшов на службу в поліцію. Після навчання у складі добровольчого батальйону "Дніпро-1" вирушив на Донеччину, і понад п’ять років виконував завдання в зоні АТО.

"Почалася війна, і я бачив, як гинуть молоді хлопці — по 18, 20 років, - пригадує Олександр Зірка. - А я вже мав військовий досвід... Я знайшов "Дніпро-1", звернувся туди, пройшов навчання, отримав зброю і поїхав на Донецький напрям. Спершу — Маріуполь у 2014-му, а коли там стало тихіше, ми з хлопцями попросилися в Піски. Я був у Мар’їнці, Красногорівці, Кураховому — всі ці точки Донецького напрямку.

Після повномасштабного вторгнення знову пішов добровольцем — спершу як зв’язківець, згодом — у піхоту 53-ї бригади. Відбудовував розбиті позиції. Аж поки у 2024 році в Авдіївці його та двох побратимів не засік ворожий дрон. Втекти Олександр не встиг: "Добіг до посадки — а дерев там немає, усе розбите. Дрон висів над нами, і я сказав хлопцям: "Розбігаємося в різні боки, постраждає тільки один". Побачив дерево, обійняв його як гадюка… Думав — або ноги відірве, або голову. Але боженька мене спас. Мені відірвало ногу". 

Коли Олександру запропонували повернутися у поліцію, розповідають його колеги,  відразу погодився. Як радник начальника поліції Івано-Франківщини з питань ветеранів, працює з тими, хто, як і він, пройшов війну. Він не носить форму щодня, але його місія — не менш важлива: бути опорою для тих, хто вчиться жити з ранами війни. Приміром для 31-річного Вадима Шаповалова, на якого ворожий дрон скинув боєприпас і чоловік теж отримав важке поранення, спроможне кинути у важку депресію. Однак завдяки Олександру Зірці Вадим тепер має нове хобі і навіть власні спортивні плани: "Олександр як тренер — цілеспрямований, добрий, правильно пояснює. Від нього можна навчитися стрільби з лука, прицілювання, як влучити в десятку.  Можливо, згодом і сам поїду на змагання". 

У поліції наголошують, що Олександр Зірка є прикладом для інших захисників. Адже перетворив свою травму на силу, а свій досвід — на підтримку для інших. Щодня чоловік доводить: навіть після найтемнішого етапу життя завжди є шанс усе почати знову: "Я хочу допомагати поліцейським, які повертаються та ще повернуться з війни, - каже Олександр Зірка. - Так, хтось втратив кінцівку, хтось — зір. Але не можна опускати руки. Як би важко не було — життя продовжується…"

• "Мені казали, що не виживу, але я був проти": у Львові проходить реабілітацію 28-річний танкіст Валентин