Якщо ми не розпочнемо шкільну реформу зараз, то у 2027 році Львів чекатимуть батьківські бунти, – львівська депутатка Вікторія Христенко

З 2027 року в українських школах почнеться справжня трансформація – старша школа стане профільною, а учні зможуть обирати напрям навчання за своїми інтересами. Основна мета реформи – надати дитині можливість обирати профіль навчання та загалом покращити якість освіти. Львів уже створив профільну міську програму та заклав перші 200 млн грн на оновлення шкіл, але чи встигне місто підготуватися вчасно – Еспресо.Захід розповіла депутатка Львівської міської ради від партії "Голос" Вікторія Христенко. 

На сесії Львівської міськради ви заявили, що з підготовкою до реформи шкіл треба поспішати. Чому саме зараз це питання стало критичним?

За реформою, школи мають поділитися на початкові, середні й старші. Для цього треба поступово перестати набирати дітей у ті заклади, які змінюють свій статус. Наприклад, якщо школа вже не буде мати початкових класів, то першачків не можна брати. Якщо вона перетворюється на ліцей із 10–12 класами, то й п’ятикласників набирати теж не слід.

Бо час швидко минає — 2027 рік наближається. Якщо чекати до останнього, тоді доведеться всіх дітей переводити різко. Легше зразу перестати приймати, щоб діти довчилися у своїх школах і без стресу відбувся перехід.

 Що у Львові вже зроблено для цього? 

Нічого наразі не зроблено. Хоча саме для шкіл, які обрані ліцеями, ми вже проголосували додаткове фінансування — 200 мільйонів на обладнання сучасних хімічних та фізичних лабораторій, кабінети географії, щоб старша школа отримала сильну матеріальну базу. Ідея проста: старша школа має бути якісною.

В цьому суть реформи. Вчитель не може ефективно працювати, коли в один день він викладає і в 5-му класі, і в 10-му, і в 6-му. Він тоді несфокусований. У результаті він губиться в темах, не може якісно підготуватися. Педагоги мають бути вузькоспеціалізованими людьми, які працюють в конкретних паралелях. Наприклад, чітко в 4-5 класах. Тоді ці педагоги можуть якісно викладати.

А в нас мережа не змінюється, ми далі беремо всіх дітей. Потім в один момент, всі львів’яни вийдуть на бунт, бо батькам скажуть: ваша дитина не може більше навчатися в цій школі, бо вона стає ліцеєм. 

Люди не захочуть переводити дітей у 3-му чи 4-му класі, бо вони вже звикли до вчителів, колективу, кабінету, куди вони купили штори. І що це буде? Буде безлад, балаган. Набагато легше зараз не взяти дітей і вже потрохи вивільняти приміщення. Так, теж буде хейт, це зрозуміло, бо реформа складна і вона всюди викликає обурення. Але є дуже багато громад, які вже це пройшли і вже це зробили. Житомир, Коломия, Чернігів, здається. Там вчасно ухвалили рішення, поступово вивели дітей. Тепер туди йдуть гроші по НУШу (Нова українська школа - ред.) цільово. І за ці субвенції вони з початкових шкіл, наприклад, роблять цукерочки. 

фото: ЛМР

Готовність львівських шкіл

Чому у Львові по-іншому? Хто гальмує процес? 

У Львові все підготовлено та затверджено, але всі бояться зробити перший крок. Я прямо сказала Андрію Івановичу: він має очолити цей процес і зробити так, щоб все почало працювати. Бо тільки міський голова може вийти до людей, пояснити, що відбувається і чому це краще. 

А чому це краще? 

Бо якість освіти виросте, якщо розділити дітей. Весь світ розділений. Це в нас такі пострадянські системи, величезні школи з дурнуватим плануванням. Діти з нульового по останній клас ходять в одну і ту саму їдальню, в один і той самий туалет. Це ненормально. Такого ніде нема. Ні в одній розвиненій країні світу. Зараз багатьох тригерить через те, що у Львові є така тяглість: мовляв, я ходив в ту школу, мій тато ходив, і мої діти будуть ходити в ту ж школу. От від цього треба нам відірватися. 

Ви бачили наші початкові школи, які справді є суто початковими? Їх у Львові є досить багато — "Світанок", "Школа радості", школа "Один, два, три". І вони чудові.

Коли немає середньої та старшої ланки, там панує абсолютно здорова атмосфера розвитку й навчання. Практично всі працюють за НУШ. Дуже класно просто зайти в таку початкову школу.

Але потім приходиш у середню школу, де разом усі діти, і там уже важкувато. Починаючи з черг у туалет, де поруч опиняється здоровенний підліток і маленький хлопчик, і закінчуючи тим, що молодші діти ніколи не зможуть пограти, скажімо, в теніс, бо старші завжди займуть ракетки й майданчик. Це все нюанси, але вони відчутні.

фото: gettyimages

Чи знають у Львові, як розподіляти школи за профільною освітою?

Все вже зроблено, підготовлено і затверджено. Навіть представлено батьківській спільноті. Тільки бери і починай. До нас навіть приїжджали зі швейцарської ініціативи D-Side, яка допомагає впроваджувати такі реформи. До нас приїжджали і з міністерства та інші фахівці, які давали роз'яснення, вчили нас, пояснювали, як це краще зробити. 

За яким принципом школи обирали собі профілі?

Це залежить від того, які в них є в наявності добрі спеціалісти. Наприклад, в одній школі може бути багато хіміків і біологів, то їм найкраще взяти природничий напрямок. В іншій школі є дуже багато математиків, то їм супер було б взяти математичний напрямок. І кожна директорка чи директор вже має в голові, як це буде. Але в них що немає остаточного: «вперед, почали». 

Якщо всі знають, як реформа має відбуватись, то чому процес підготовки просувається так повільно? Хто гальмує?

Я думаю, що просто не до того. Я думаю, що ніхто нічого не боїться. Просто ми живемо в досить складний час і дуже багато всього відбувається. Крім того, я думаю, що немає політичної волі почати.

Бо треба бути готовим, що реформа не може пройти безболісно. Завжди буде хтось незадоволений. Не існує єдиного правильного рішення, яке всіх задовольнить.

Але цю реформу немає варіантів не виконати. Це не так, що Львів собі щось вигадав. Це - рішення Міністерства освіти. І вся Україна перейде на цю систему з 2027 року. Так чи інакше.

Питання лише в тому, чи ми пройдемо цей перехід більш-менш легко, чи зустрінемо його з жорстким спротивом і неприйняттям у 2027-му. 

фото: gettyimages

Досвід інших міст і виклики Львова

Ви кажете, що вивчали досвід інших шкіл, в інших містах, які вже пройшли цей шлях. Які в них були найбільші проблеми? Як вони їх подолали? І чи нам теж доведеться з цим зіштовхнутися?

От, наприклад, Коломия - у них є два чи п’ять академічних ліцеїв, точної цифри не пам’ятаю. Одним словом, небагато. А у Львові - 128 шкіл. І це вже серйозний масштаб, є з чим працювати.

У Коломиї ж просто: вони ще три роки тому прийняли рішення на сесії, повідомили всіх батьків і поступово почали виводити дітей.

У них теж були протести?

Я точно не знаю, не буду вам брехати. Але там мер сам очолив цю кампанію. Він ходив, розповідав, зустрічався з громадою. Він казав, що академічні ліцеї отримають ще й державну субвенцію, що ці ліцеї стануть справді круті. Бо ж усе це робиться для того, щоб дитина виходила зі школи не "солдатом", а з розумінням, ким вона хоче стати насправді.

У Львові після цієї реформи скільки стане ліцеїв і скільки шкіл?

Буде приблизно 25–27 академічних ліцеїв. Серед них кілька — наукових. Це, наприклад, Фізмат, можливо, "Євшан", академічна гімназія. Але тут ще тривають обговорення, адже треба виконати певний перелік вимог, щоб отримати статус наукового ліцею. Там мають працювати кандидати наук, проводитися дослідження, бути співпраця з університетами.

Щодо початкових шкіл – точної цифри не скажу, але, здається, десь приблизно 20.

Чому у Львівській міськраді вирішили ліцеї сфокусувати в центрі міста?

Старші діти вже можуть їздити, вони достатньо дорослі. А центральні школи зараз порожні, бо люди з центру виїхали й живуть у спальних районах.

У спальних районах школи перевантажені: у Винниках – ледь не три зміни, 81-ша на Топольній працює у дві зміни, Левандівка взагалі тріщить по швах. А от у центрі – 62-га, 9-та, 8-ма – там ще є простір для розвитку.

Тому ця ідея класна. Вона має працювати так: ми переводимо старших дітей у школи центральної частини міста, і навантаження на спальні райони зменшується. Тоді всі зможуть навчатися в одну зміну. Оце якраз те, за що батьки першими аплодуватимуть.

Ви згадали про виділені міським бюджетом 200 млн грн на реформу.  Чи ви можете як депутат проаналізувати, наскільки ефективно вони були витрачені?

Вони взагалі нам не дані. Саме тому я й порушила це питання. Ці кошти проголосували ще в січні чи лютому, але нічого не відбувається. Неможливо добитися старту. Рік закінчується, і ми можемо взагалі нічого не використати. А гроші ж були передбачені.

 А що тоді буде наступного року? Як ви плануєте забезпечити підготовку до шкільної реформи, якщо цього року гроші не використані й нічого не зроблено?

Ми знову будемо голосувати, знову будемо змушувати Андрія Івановича це реалізовувати. Будемо щодня нагадувати, що час починати. Від депутатів усе, що залежало – вже зроблено. Тепер справа за виконавчими органами – вони мають виконати рішення депутатів.