Врятував життя побратимам, однак загинув сам: Герою України Тарасу Чайці виповнилося б 33

"Еспресо.Захід" розповість більше про життя захисника та його останній подвиг.

Пішов добровольцем на фронт, попри інвалідність

Тарас народився 10 лютого 1993 року в селі Сокіл Волинської області. У 10-річному віці переїхав з родиною до Львова. Навчався у Львівському науковому ліцеї №1 імені Богдана-Ігоря Антонича. У 2010 році вступив до Львівського національного університету природокористування за спеціальністю "Облік та аудит", за 6 років закінчив магістратуру. Також здобув ступінь магістра в Міжрегіональній академії управління персоналом за спеціальністю "Право". У 2014 році закінчив військову кафедру Національної академії Сухопутних військ та отримав звання "молодший лейтенант". 

Працював бухгалтером, юристом, арбітражним керуючим, медіатором. У 2020 році отримав спеціалізацію у галузі "альтернативного вирішення спорів". У 2021 році отримав свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого. Захоплювався мисливством та рибальством, був членом Львівської міської та Золочівської районної організацій українського товариства мисливців та рибалок.

Тарас мав дружину Софію та донечку Терезу.

Але 24 лютого 2022 року, коли почалося повномасштабне вторгнення, все змінилося. Тарас, незважаючи на те, що мав II групу інвалідності, пішов добровольцем до лав Збройних Сил. Службу ніс у 125-ій окремій бригаді територіальної оборони ЗСУ. Командував розвідувальним взводом. Уже в квітні 2022 року він отримав звання лейтенанта.

"Тарас був людиною, яка притягувала до себе інших. Коли він загинув, кожен, хто його знав, відчував, ніби загинула дуже рідна людина. Це людина з великої букви і його життя – це приклад! З ним завжди всі хотіли порадитись, адже до кожного рішення він підходив виважено і професійно. Нам його дуже не вистачає", – розповів брат-близнюк загиблого Назарій.

Врятував побратимів ціною власного життя

Під час виконання бойового завдання 2 листопада 2022 року на Донецькому напрямку (поблизу села Торське) автомобіль, у якому перебував командир окремого розвідувального взводу 125-ї окремої бригади ТрО 29-річний лейтенант Тарас Чайка Хімік, потрапив під мінометний і танковий обстріл.

Як згадують побратими, Хімік дістав смертельне осколкове поранення, але навіть у критичному стані продовжував керувати пошкодженою машиною, щоб вивести її з-під шквального вогню. Його самопожертва дозволила врятувати життя екіпажу. Сам Тарас загинув від отриманого поранення. Похований у Львові на Личаківському військовому цвинтарі.

За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету, 29 вересня 2023 року президент посмертно надав Тарасу Чайці звання Героя України з удостоєнням ордена "Золота Зірка".

Вшанування пам'яті

У 2023 році у Львові в парку "Залізна Вода" висадили дерева пам'яті. Вісім явір-кленів – це вісім героїчних історій, які мали б інше завершення, якби не російська агресія. Одне з дерев висаджено в пам'ять про Тараса. Напередодні річниці його загибелі на будівлі Львівського наукового ліцею урочисто відкрили мурал на пам'ять про загиблого Героя України лейтенанта Тараса Чайку.

фото: Львівська обласна рада

У 2024 році у місті Рожище Волинської області було перейменовано вулицю на його честь.

Львівський національний університет природокористування (ЛНУП), де Тарас здобув освіту, створив іменну аудиторію та запровадив стипендію на його честь для студентів-відмінників.