Власна справа у 17: інтерв'ю із засновницею бренду одягу й аксесуарів

Софіє, розкажи про себе. Чим займаєшся, чому вирішила заснувати бренд?

Я з Луцька, мені 20 років. Навчаюся на четвертому курсі, на культурології. Переїхала до Львова, коли мені було 17. В цьому віці, на першому курсі, й заснувала власний бренд одягу й аксесуарів.

Спочатку все працювало як волонтерська ініціатива. Я дуже люблю одяг і з самого малку експериментувала: різала, шила, в'язала, вишивала. У мене до цього був хист, це було цікаво, тягнуло в цю сферу. 

Почати робити щось комерційне боялася тому мені, так би мовити, пощастило, що були умови для того, щоб створити волонтерську ініціативу і спробувати себе та навчитись цим усім займатися.

Стартовий капітал MAREVO був 300 гривень, тому що я була студенткою та не мала особливих вкладень. Ці 300 гривень пішли на шопери і фарбу. Пізніше ці кошти реінвестували. Це працювало так: закуповувала шопери, фарбу, ми їх малювали, продавали, частину грошей надсилали на ЗСУ, частину реінвестували в наступне обладнання й матеріали.  Згодом мій добрий друг позичив 5 тисяч гривень на поліграфію. 

Коли ми заснували MAREVO, я подала клич в інстаграмі. Тоді був початок вторгнення, всі хотіли щось робити, йти в мистецтво, щоб відволікатися від новин. Була популярною арттерапія.

Наша початкова команда складалася з 11 людей. Тоді в нас навіть був моушн-дизайнер. Частина цих людей ілюструвала, створювала поліграфію, постери, листівки, наліпки. Інша частина розмальовувала шопери, хтось допомагав з маркетингом і просуванням. З частиною з них ми взагалі ніколи не бачились і так і не перетнулися.

Наприклад, дівчинка, яка займалася графічним дизайном і допомагала створювати сайт, виїхала з України й ми ніколи її не бачили. Ми спілкувалися тільки в інстаграмі й виходили на зуми.

У такому форматі MAREVO проіснувало пів року. Я вирішила зменшити команду, а частину команди перевести на зарплати, тому що ентузіазм падав, а мені хотілося це продовжувати. Розуміла, що людям потрібні гроші, і мені в тому числі були потрібні гроші, тому MAREVO перевели на формат "20% на ЗСУ".

Це не дуже робоча бізнес-модель, коли велика частина коштів, які мають іти в реінвестиції, йдуть на благодійні потреби. Зазвичай бізнесу, щоб існувати, потрібно віддавати щонайбільше 10%, якщо це не соціально відповідальний бізнес. Тому я трохи переграла це все і зробила окрему категорію товарів, 100% з яких ішло на ЗСУ. На виробництво тут йшли окремо відкладені кошти.  І так це працює досі. Тобто зараз також у MAREVO є товари, 100% виторгу з яких іде на ЗСУ. Крім цього, ми постійно підтримуємо ініціативи, які до нас звертаються. Наприклад, просто віддаємо готовий товар на якісь потреби - розіграші,  аукціони. 

Розкажи, як ти виграла грант на розвиток свого бізнесу.

Минулої осені я подалася на грант від Дії для жінок-підприємиць. Першого разу мені прийшла відмова. На другий раз підкоригувала бізнес-план - і прийшло погодження. Отримала 250 тисяч гривень, які взяла з умовою, що найму двох працівників офіційно. Цей грант був хорошим поштовхом, тому що я відкрила виробництво, орендувала офіс, закупила обладнання. І зараз ми маємо точку, де зустрічаємось з клієнтами й виготовляємо продукцію. Це невеличкий офіс. Туди через день приїжджає швачка, яка відшиває продукцію. Там майже щодня є я, коли я у Львові, там відправляються замовлення, також роблю там різні вечірки, коли є якийсь запуск нового дропу чи просто гарна подія, і ми святкуємо це.

Фото: MAREVO

Наскільки важко було виграти грант і розбиратися в цьому самостійно? Наскільки мені відомо, такі гранти передбачають створення бізнес-планів, зустрічі з комісією тощо. Можливо, ти зверталася по допомогу, наприклад, до бухгалтерів?

На той момент не було грошей, відповідно, не було й бухгалтерки. Зараз вона вже є. Це був найплідніший період за весь час бренду, тому що тоді фактично я була одна, і мені треба було робити ремонт, паралельно розбирати, закуповувати обладнання, проходити всі ці співбесіди, розбиратися з документацією. 

Це був дуже активний, насичений, важкий час. Зараз я згадую його з жахом, але тоді відчувала себе щасливою, я відчувала себе в потоці, мені було класно. Після того десь на місяць-два випала, тому що дуже сильно вигоріла й виснажилась, але вже зараз відновилась і подалася на два нові гранти. 

Помічників я наймала за потребою. Зараз у мене в команді є 10 людей. Але не працюю з ними щодня, тільки тоді, коли в мене є потреба, і я плачу їм за проєкт. На постійній основі в нас є швачка, помічниця швачки, бухгалтерка, адміністраторка, я. Це - 5 слонів, на яких стоїть MAREVO.

Розкажи про концепцію бренду. Які в нього цінності та мета?

Усе моє життя завжди було пов'язане з українською культурою. Я росла в сім'ї, де завжди цінували, шанували традиції. Тож зростала з баченням того, що традиції — це дуже красиво, а не крінжово. Я вступила на культурологію, почала розбиратися зі спадщиною з професійного погляду. Зрозуміла, що для мене це не так про бізнес, як про бажання вкластися і показати людям своє бачення світу, з чим я росла. Тому намагаюся працювати зі спадщиною, намагаюся робити це правильно, використовуючи ті знання, які отримую в університеті, бо фактично це мій рід зацікавлень, моя спеціальність, і в мене є в кого спитати, є з ким порадитися. У цьому плані дуже добре, тому що я не потребую консультації нікого з професіоналів, враховуючи, що сама здобуваю таку освіту.

Основна цінність бренду в тому, що ми інтерпретуємо український одяг та аксесуари, роблячи це не просто тому, бо це класно і зараз це тренд, а беремо це радше в довгострокову перспективу. 

Фото: MAREVO

Речі MAREVO - для кожного? Хто ваш покупець і в чому особливість продукції?

В основному наші покупці - це жінки від 18 до 35 років, які шукають собі якісь унікальний аксесуар, вони хочуть виглядати цікаво й не так, як усі. Відповідно, тому звертаються до крафтової продукції, яка не є масовою.

Фото: MAREVO

Дуже велика частина клієнтів — це люди, які купують щось на подарунок. Окрім цього, в нас частина бізнес-моделі підлаштована під подарунки. Ми можемо кастомізувати замовлення, підписати самостійну листівку. 

Частина нашої клієнтури — це брендування продукції. Часто звертаються різні компанії, IT-компанії або арткомпанії, які хочуть зробити подарунки своїм працівникам. Наприклад, зробіть нам сумку "Тайстру", але забрендуйте її з нашим лого. Оскільки в нас є власне виробництво, в невеликих тиражах ми займаємося такими послугами. От зараз якраз формуємо передноворічний список того всього, що ми маємо відшити. 

Щодо продукції, то, наприклад, сумка "Тайстра" зроблена з провощеної бавовни. Це унікальний спосіб обробляти бавовну, тому що вона стає через це водовідштовхувальною, довговічнішою у використанні. Вона також є органічною, гіпоалергенною, але при цьому легка в догляді, важче брудниться. 

Роблю акцент на тому, що весь товар має бути якісний. Наприклад, шарфи, які ми виготовляємо, не кошлатяться, а також їх можна прати в пральній машинці. Для мене важливо, щоб товар, який ти купуєш сьогодні, через рік-два-три мав такий самий вигляд.

Наша продукція є крафтовою, тобто я її виокремлюю як крафтову. Ми маємо невелике виробництво, все робимо самостійно, нема такого, що ми щось там замовляємо з Китаю. Усе робиться руками в нас на офісі або ж замовляється у львівських майстринь, як, наприклад крайки, які тчуть на верстатах вручну. 

Сама по собі я дуже комунікабельна, люблю спілкуватися з клієнтами, слухати якийсь фідбек. Часом зав'язую діалоги з клієнтами, які теж не проти поговорити. У нас дуже велика шкала повторних замовлень, є багато постійних клієнтів, є багато клієнтів, які роблять замовлення, а потім повертаються, ми дуже часто отримуємо багато відгуків і це дуже приємно. 

Який найбільший успіх бренду? Та чи були факапи?

Я насправді дуже обережна у веденні бізнесу, тому з факапів не можу виділити нічого серйозного. Ясно, що були речі, на які робила більшу ставку, а вони не продалися. Однак не можу сказати, що про щось шкодую. 

Найбільший успіх бренду, напевно, в тому, що він тримається вже третій рік. Це бренд без стартового капіталу, який виріс на гострому бажанні, і попри те, що, можливо, якісь бізнесмени сказали б, що бренд не може встояти вже стільки сезонів із такими низькими вкладеннями, він вистояв. Думаю, це найбільший успіх MAREVO - в тому, що ми без боргів, без кредитів і так далі. 

Чи не було думки кинути навчання, оскільки бренд, по суті, вже тебе годує?

Ні, насправді до мене ніколи не приходила думка кинути навчання. Навпаки, мені дуже сумно, що закінчую університет цього року. Думаю далі розвиватися в цьому напрямку, дуже хочу в бізнес-школу УКУ. Зараз це поки дороге задоволення, але також планую магістратуру в цьому ж напрямку, аби просто не втрачати те, що я вже знаю, а, навпаки, розширювати. Моє навчання й забезпечує мені роботу. Я працюю зі спадщиною. Вивчаю і, відповідно, з нею і працюю.