"Наша любов – помножена": подружжя зі Львова стало прийомними батьками для підлітка

Про це повідомила Львівська міська рада, передає "Еспресо.Захід".

Дуже хотіли подарувати дитині батьківське тепло

Христина – медик, з майбутнім чоловіком Юрком познайомилася у госпіталі, коли відвідувала свого військового друга. "Юра в цей час був на лікуванні та виконував роботу санітара. Я в нього одразу закохалась. Ми одружені вже сім років, і ще перед тим, як стали чоловіком та дружиною, обговорювали те, що дуже хочемо взяти у свою родину дитину. Наразі своїх дітей у нас немає. Ми хотіли спершу придбати житло. Але розпочалась епідемія COVID-19, потім війна. Ми зрозуміли, що відкладати далі немає сенсу. На початку осені 2024 року прийшли в управління "Служба у справах дітей", дізнались що нам потрібно для того, щоб стати прийомними батьками, та швидко зібрали документи", – розповіла жінка.

Юрій Зиблікевич каже, що у них не було труднощів – було велике бажання прийняти дитину в родину. "Все складалось гарно і легко. Ми дуже хотіли подарувати дитині батьківське тепло, і це бажання було найважливішим", – додав чоловік.

Хлопець зараз проходить адаптацію

Прийомна мама каже, що знайомство з Ільком не забуде ніколи.

"Сором’язливий підліток, який здався мені навіть чимось схожим на чоловіка. В нас одразу склались теплі взаємин. Ми робили усе, щоб створити йому затишні умови у нас вдома. В той день, коли він прийшов у наш дім, ми зробили свято, надули повітряні кульки і написали для нього листа. Лист він прочитав наодинці й ми бачили, що він дуже зворушений, попри його сором’язливість та закритість", – згадує жінка.

Вона додала, що говорити про те, що все ідеально – не варто. "Ми звичайна сім’я і у нас підліток, він зараз проходить адаптацію і нам не просто, але ми впораємось. Ми багато говоримо з ним. Від елементарних побутових речей – до уроків. Крок за кроком, разом. Ми вчимось бути для нього найміцнішою опорою, а він вчиться впускати нас у своє серце. Ми розуміли, що це буде не одразу, були до цього готовими", – зауважила пані Христина.

Прийомний тато каже, що у хлопця є свої вподобання у їжі, які дуже схожі на ті, які любить дружина.

"Дуже любить ананаси, а ще макарони з сосисками та котлети. Запитуємо в Ілька, що б він хотів на вечерю чи обід, раніше він соромився, а тепер звик, вбувся, став почуватись вільно. Цей День закоханих вперше святкуємо втрьох. Замовили в дружини домашніх котлеток", – каже пан Юрій.

Любов – це приймати безумовно 

"Якщо ви мене запитаєте, що таке любов, я відповім, що це приймати безумовно того, кого любиш. Не чекати, що він має тебе теж полюбити, бо це тоді егоїзм. А просто любити. Наша любов тепер помножена", – підсумовує пані Христина.

В управлінні "Служба у справах дітей" Львівської міської ради кажуть, що сім’я Юрія та Христини – дуже хороша прийомна сім’я.

"На етапі, коли вони лише готувались прийняти Ілька в родину, я раділа з ними усьому: знайомству, емоціям хлопця, кімнаті, яку вони облаштували і хвилювались, чи сподобається вона дитині. Проживала і тішилась з ними усьому. Це особлива історія, адже підлітків у родини приймають рідше, а вони так потребують батьків та любові", – каже головна спеціалістка сектору "Сімейних форм виховання" управління "Служба у справах дітей" Марія Дмитришина.

• У Чернівцях переселенка з Запоріжжя народила 12 дитину.