На Львівщині 23-річний чоловік став прийомним батьком для 10 дітей

Про нього розповіли у Львівській міськраді. 

Історія великої родини почалася ще до офіційного батьківства. Під час стосунків Андрій та Олена вже говорили про те, що хочуть не лише власних дітей, а й прагнуть дати сім’ю тим, хто її найбільше потребує.

"Ще коли ми зустрічалися, обговорювали, що окрім біологічних дітей хотіли б подарувати родину дітям, які на неї чекають. Так сталося, що їх одночасно стало дев’ятеро, і я в один момент став багатодітним татом", — розповідає Андрій Видюк.

Подружжя познайомилося з майбутніми дітьми під час волонтерства у центрі підтримки дітей. Згодом ці зустрічі переросли у рішення створити прийомну родину.

"Ми багато волонтерили і постійно перетиналися з ними. Було боляче прощатися після кожної зустрічі", — згадує чоловік.

Особливо парі запала в серце дівчинка Соломія, яка під час кожної зустрічі запитувала, коли її заберуть додому назавжди.

Як виглядає звичайний день у родині

Бути молодими багатодітними батьками – це не лише щоденна радість, а й серйозний соціальний виклик. Андрій Видюк зізнається, що через свій вік почувається дещо відособлено: однолітки часто не розуміють його життєвого вибору, а інші батьки–вихователі є значно старшими за нього.

"Дитину, яку народив, виховуєш змалечку, знаєш її характер і темперамент. А в дітей, яких приймаєш у родину, ти не знаєш весь той біль, який вони прожили раніше. Щодня відкриваєш нові грані їхнього досвіду. Це значно складніше", — додає чоловік.

Побутовий графік родини розписаний щохвилини. Класичний день починається з раннього підйому, зборів старших дітей до школи та супроводу молодших до дитячого садка. Оскільки голова сімейства працює дистанційно, він має змогу поєднувати роботу з веденням домашнього господарства, де немає чіткого розподілу обов’язків – усе робиться спільно.

фото: ЛМР

У сім’ї Видюків немає жорсткого поділу обов’язків — усі допомагають один одному в побуті, готують, прибирають і дбають про спільний простір.

Особливим викликом для сім’ї є здоров’я трьох дітей, які мають гемофілію. Двічі на тиждень діти потребують обов’язкового внутрішньовенного введення спеціальних препаратів у лікарні.

"Це складно, бо ми постійно прив’язані до медичних візитів. Діти не люблять туди їздити, і ми теж цього не любимо, але це необхідність", — каже Андрій.

У родині також є власні традиції, зокрема «вільна п’ятниця», коли всі разом проводять час за фільмами, спілкуванням і домашніми смаколиками. Попри труднощі, у родині головною цінністю залишається любов і взаємопідтримка

Попри невелику різницю у віці зі старшими підлітками, більшість дітей уже називають Андрія татом. Рішення подружжя створити дитячий будинок сімейного типу цілковито підтримали родичі та міські соціальні служби.

• Святослав Вакарчук до Дня батька вперше показав своїх дітей