Ексгумація енкаведистів у Львові: як буде виглядати поле почесних поховань

Про це йшлося в ефірі FM Галичина, передає "Еспресо.Захід". 

Пане Євгене, тривають роботи на Личаківському кладовищі. В зимову пору ці роботи призупиняються? До якого періоду поставили дедлайни?

Загалом поле почесних поховань на Личаківському цвинтарі, де ми зараз хоронимо наших героїв, це святе місце у Львові. І воно точно не може бути поєднане з періодом слави окупаційної радянської армії.

Вже понад два роки ми здійснюємо ексгумаційні роботи з ділянки колишнього Марсового поля, де була похована окупантська радянська армія та служителі НКВД.

Ці роботи в нас вже на завершальному етапі. Плануємо до березня 2025 року всі роботи завершити. У 2024 році ми віднайшли понад 1100 останків осіб.

Фактично ми робимо ще один крок, аби це було місце слави лише наших героїв. І паралельно ми зустрічаємось з родинами наших героїв російсько-української війни. Презентуємо напрацювання і концепцію майбутнього меморіалу пам'яті наших героїв.

Ця розмова непроста, часом дуже дискусійна, але всі ці зауваження, які родичі нам висловлюють, ми беремо в роботу. І я думаю, що десь в середині січня ми будемо презентувати громадськості, медіа і родинам концепцію вже пропрацьовану з родинами наших воїнів. І це точно буде той об'єкт, який нас об'єднує і не має причин, щоб роз'єднувати.

От, власне, ви сказали про те, що вдалося віднайти й назвали цифру понад 1100 останків різних осіб, які причетні до Червоної армії чи до НКВС. А який ще обсяг робіт залишився? Тобто, чи вже розвідані ті місця, де можуть бути ще поховання, чи є вже якась кількість, скільки ще залишилося в обсязі провести ексгумацію тіл?

Ви, напевно, теж бачили, минулого тижня ми публічно комунікували отриманий дозвіл від Міністерства культури на проведення дослідження і ексгумацію останків тіл воїнів радянської армії і служителів НКВС.

Ми говоримо зараз про так званий пагорб слави на вулиці Пасічній. Загалом для міста питання радянських поховань дуже важливе, обговорювалося і стояло на порядку денному давно.

Війна сама по собі пришвидшує дуже багато процесів в нашому житті і не виключенням стало і це. Громада має право вирішувати, хто де має бути похований. І місто минулого року ініціювало процес перезаховання останків військових Червоної армії і служителів НКВД з цього пагорба слави.

Відповідний дозвіл ми отримали. Зараз має бути наступний крок - це рішення виконавчого комітету, саме дослідження і потім проведення ексгумаційних робіт. Роботи було проведено теж дуже багато.

Працювали разом з Департаментом архітектури обласної ради, з науковцями, з істориками. Фактично, ми маємо можливість Личаківський цвинтар звільнити повністю, реорганізувати повністю, очистити його і зробити місцем слави наших героїв.

Пане Євгене, ви знаєте, хочу ще зачепити таке питання, тому що я інколи дисоную, коли кажуть, що поле почесних поховань у Львові називають "Марсовим полем". Я думаю, така думка доволі часто побутує навіть серед військових. Якось цей наратив певною мірою прижився до львів'ян? "Марсове поле" якось неправильно звучить, адже це місце, де ховають сучасних героїв російсько-української війни.

Моя думка з цього приводу є категоричною. Я вважаю, що місце слави і останнього героїчного спочинку наших воїнів не має називатися Марсовим полем. Тому що сама назва "Марсове поле" загалом бере свій початок з давнього Риму. В давньому Римі Марсовим полем називали ділянку, де відбувалися військові і гімнастичні вправи.

Але наш північний сусід має таку традицію – все те, що є добре в Європі, мавпувати і викривляти. Те саме було зроблено з так званим Марсовим полем, яке було змавповане з Франції. Це була територія перед військовою школою для хлопчиків, але теж там не здійснювали військових поховань.

У нас Росія на початку XX століття це видозмінила і почала в Санкт-Петербурзі трактувати створення відповідних полів і називати їх "Марсові поля". Від того часу в нас пішла така традиція про те, що Марсове поле – це місце військової слави.

Але я вважаю, що цього нам робити не можна.

У нас своя традиція – поле є поле почесних поховань українських героїв і це має бути майбутній меморіал української слави. Тому, аби не наслідувати хоча б в цьому цих традицій, то рекомендую це місце називати по-іншому, або провести конкурс на назву. Але зараз ми говоримо про те, що це поле почесних поховань, а в майбутньому це буде меморіальний комплекс військових поховань героїв України.

Тут треба згадати ще такі моменти, що попередні роки були різні конфлікти, непорозуміння стосовно тих і місць поховань, де радянські солдати заховані, чи воїни НКВС. Чи на даному етапі немає якихось непорозумінь з нащадками, можливо, представників НКВС, або, можливо, якимось структурами, які намагаються перешкоджати цьому процесу дерадянізації Личаківського цвинтаря?

Ми зараз живемо в умовах війни з Російською Федерацією. Я впевнений, що ця п'ята колона, ці заслані козачки, вони точно є, і ми після отримання дозволу від Міністерства культури розуміємо, що можуть бути різні провокації, особливо біля могил їх героїчних постатей, таких як Кузнєцов, ця могила ще досі зберігається.

Ви пам'ятаєте, що навколо цієї могили декілька разів був ряд провокацій, було декілька спроб використати це тіло. Тобто ця постать для російської історії має важливе значення.

Зараз ми посилили відеоспостереження, працюємо з поліцією, аби уникнути будь-яких інцидентів. Так, ми мали різні спроби ще перед війною домовитися, нам скерували рішення судів, які говорили про те, що ми маємо дати дозвіл на перепоховання останків Кузнєцова в Єкатеринбург.

Але позиція міста була одностайна, ми говорили про те, що поки не повернеться останній полонений з Росії, ми останки не віддамо. Зараз маємо дозвіл, ми будемо переосмислювати цю територію, але якоїсь окремої процедури перепоховання, зокрема до Кузнєцова, ми застосовувати не будемо і перепоховаємо його відповідно до християнської традиції на одному із місцевих цвинтарів. Але де будемо хоронити поки повідомляти не будемо.

Стосовно от майбутнього меморіалу, який може з'явитися на полі почесних поховань. Розумію, в Україні поки що доволі складно йдуть ці питання і суперечки є, є якісь певні, знаєте, непорозуміння з родинами героїв, тому що, розуміємо, кожен має різне бачення. Як в цьому питанні у Львові йде дискурс, ви кажете, спілкуєтеся з родинами загиблих героїв. Чи є вже певний концепт, чи це буде якийсь архітектурний конкурс, щоб вся громада затвердила і це сказали, що от такий проєкт найбільш пасує Львову, як в цьому контексті рухається ситуація?

Загалом у Львові до питання меморіалізації пам'яті підходимо в комплексі й тут не варто говорити про те, що ми у Львові працюємо над концепцією меморіалу. В нас дуже поскладано все те, що стосується пам'яті наших воїнів, починаючи зі звістки про те, що львів'янин, герой загинув на війні.

Ви знаєте, що в нас працює окрема служба, ми працюємо з родиною, де враховуємо всі особливості того чи іншого похорону. В нас є своя міська церемонія, традиція, яка вже близько трьох років проводить гості, які приїжджають до Львова. У Львові є своя традиція, всі міжнародні делегації звертають увагу на те, як ми робимо це у Львові.

Ми у Львові маємо єдине місце поховання наших воїнів. Дай Боже, щоб на цьому місці було менше поховань і ми не так багато хоронили, як ми зараз хоронимо. Але війна створює свої реалії.

Ми розуміли, що питання майбутнього меморіалу буде стояти перед нами. У Львові маємо добру комунікацію з родинами наших загиблих, оскільки з ними розмовляємо під час організації похорону. На початку року сформували робочу групу, яку очолив Андрій Олександрович Москаленко, і працювали над технічними завданнями до конкурсу.

Потім був проведений архітектурний конкурс, до складу журі якого ввійшли різні представники, церква, родини, архітектори, митці та люди, які в цьому розуміються. Ми провели конкурс, було понад 20 різних пропозицій, і цей конкурс був презентований громадськості та родинам. Завжди будуть дискусії, завжди буде хтось, хто скаже, як зробити краще, чи як зробити по-іншому.

Але всі ці пропозиції, які були озвучені публічно, і в індивідуальних розмовах ми фіксуємо. Кожного тижня маємо зустрічі з родинами наших загиблих воїнів у нас в сесійній залі. Ми кожній родині пояснюємо, розказуємо, чуємо зауваження, чуємо пропозиції.

Дуже багато речей вже врахували й команда архітекторів над тим працює. І повторююся, що коли ми будемо презентувати кінцеві напрацювання результатів фактичного конкурсу, це вже буде дещо видозмінений концепт самого меморіалу з урахуванням вже практичних потреб від того, як родичі відвідують могили. Тому працюємо консолідовано і впевнені в тому, що вийдемо на результат, який буде об'єднувати всіх нас і Львів покаже ще один достойний приклад того, як потрібно вшановувати наших героїв.

Починаючи від першої комунікації з родиною, закінчуючи велику славу на Личаківському цвинтарі, на одному з найдавніших цвинтарів Європи.