Два синьо-жовті павичі у вигляді хрестів: на географічному факультеті у Льові відновили унікальні розписи міжвоєнного періоду

Про це повідомили на сторінці майстерні.

Оплатив роботи реставраторів, а також повне відновлення приміщення, львівський підприємець Юрко Назарук на знак пам’яті про свого батька  –  вченого-географа, професора Миколи Назарука.

"Реставраційні роботи на цьому об’єкті тривали з листопада 2023 року, – розповідає засновниця Реставраційної майстерні "Ґарда" Ірина Гірна. Ми спершу думали, що це розписи Петра Холодного, бо підписів автора тут нема, а стиль дуже подібний. Але коли знайшли дату – 1937 рік, зрозуміли, що на той час він уже помер.

Фото: facebook.com/garda.restavro

З того переліку митців, які розписували каплицю в колишній семінарії і могли бути авторами цих розписів, залишається Павло Ковжун, Михайло Осінчук, Ярослава Музика і Святослав Гординський", – розповіла Гірна.

Мистецтвознавці припускають, що ці розписи міг робити таки Ковжун, однак вони створені за 2 роки до його смерті, тому, можливо, він лише керував процесом. 

Розписи часів Греко-католицької богословської академії (семінарії) з кінця 1940 років перебували під шаром штукатурки. Центральним елементом на стелі є зображення голуба з німбом, який у християнській традиції символізує сходження Святого Духа.

"Також є два синьо-жовті павичі у вигляді хрестів. А от про розписи на стіні, де, найпевніше, був зображений престіл, який знищили при радянській владі, до цього року ніхто не здогадувався", – кажуть реставратори.

Фото: facebook.com/garda.restavro

Довідково

Теперішнє приміщення географічного факультету побудували у 1889 році за проєктом Сильвестра Гавришкевича, як один із корпусів Львівської греко-католицької духовної семінарії. У 1926 році ректором Духовної семінарії став професор догматичного богослов’я, доктор о. Йосиф Сліпий. У 1929 році з ініціативи митрополита Андрея Шептицького на базі Духовної семінарії створено Греко-католицьку богословську академію, першим ректором якої був о. Йосиф Сліпий. Після того, як 1939-го радянська влада закрила семінарію, її приміщення перейшли у власність університету.