Боєць з Франківська провів 9 місяців на позиції: за цей час молодший син пішов у перший клас, а старший відкрив тату-студію

Про це повідомили на фейсбук-сторінці 128-ї окремої важкої механізованої бригади "Дике Поле", передає Еспресо.Захід.

Перший бойовий вихід

Андрій долучився до Збройних сил у 2024 році. Навчався керувати бронетехнікою, але поки завершив навчання, стало зрозуміло: "броня" вже не працює на полі бою так, як раніше. Тому він потрапив до піхотного підрозділу 128-ї окремої важкої механізованої бригади "Дике Поле". Втім, побратими й досі жартома називають його танкістом.

Його перший бойовий вихід був у Плавні, недалеко від Запоріжжя. Там він провів чотири місяці.

"У нас було завдання спостерігати, слухати, доповідати і не "світитися" перед ворогом. Це було не так складно, бо дронів тоді було значно менше", – згадує військовий.

Дев’ять місяців на позиції

Коли його вивели в тил, відпочити не встиг – треба було замінити поранених у Приморському. Після кількох діб відпочинку він знову поїхав на позиції. Цей виїзд тривав уже дев’ять місяців.

"У нас був командний пункт, який забезпечував зв’язком усі навколишні позиції. Це був час, коли з Приморського ще евакуювали місцевих. Часто люди залишали прив’язаних тварин – ми їх відв’язували", – каже Андрій.

Але з часом концентрація дронів у повітрі тільки зростала.

"Дрони літають, дрони мінують. Зазвичай – перехрестя, які важко оминути. Ми відстежували ці мінування і знищували міни. Але коли росіяни засівають усе "пелюстками" – це проблема: у листі їх майже неможливо побачити", – пригадує боєць.

Зрештою настав момент, коли бійці вже не могли виходити зі спостережного пункту – лише доповідали зсередини будівлі.

"Був момент, коли нам не могли передати воду й їжу. А у дворі був колодязь – метрів 20. Ми його бачили, але дістатися не могли: гул дронів не припинявся", – відтворює в пам’яті захисник.

У цей час Андрій тримав зв’язок із родиною. Завдяки Starlink він міг говорити з ними щодня. Але після обстрілу антена вийшла з ладу – і два тижні без зв’язку стали найважчими для бійця.

За час, поки Андрій перебував на позиціях, його молодший син пішов у перший клас, а старший, студент коледжу, відкрив власну тату-студію. Дружині військовий щодня писав, як сумує за нею та родиною.

Ротація

Одним із найважчих моментів стала ротація – повернення. Військовослужбовці виходили з позицій під гул безпілотників у повітрі, йдучи по листю, де могли бути "пелюстки". 

"У квітні у нас із дружиною 20 років разом. Я мріяв поїхати у відпустку, але спочатку – обстеження і лікування. Хоча подумки я вже вдома, з родиною", – розповідає захисник.

• Окупанти прицільно вдарили дроном по автівці з подружжям на Лиманщині: відео з камер 63-ї бригади