На "Українській правді" велика головна стаття про мовні питання. Автор чомусь визначає для російської мови дві характеристики, які вважає головними у ставленні суспільства до питань українізації. З моєї точки зору, обидві хибні, і сам дискурс навколо цих питань приводить до хибних висновків.
Російська, очевидно, не лише мова окупантів і не лише російською говорять окупанти. Бурятською, до прикладу, теж інколи. Але, очевидно, що російська є мовою країни-окупанта. І країни-колонізатора. Нюанс, одне слово, але абсолютно інший зміст. Бо вважати сусіда, який на фронті захищає Україну і виріс у російськомовній родині окупантом - абсурд. Але захищає він Україну від агресора, у якого держаною мовою є російська. Це правда.
Чи є російська історичним надбанням України? Теж ні. Бо всі мови є історичним надбанням людства, але ми будуємо державу, яка захищає власну, українську мову і культуру. Так, як Росія - свою, а не французьку, якою говорив Пушкін, Польща - польську, а Ізраїль - іврит.
Спроби знищити розвиток української мови тривають зараз і на державному рівні. Мені прикро, що представники правлячої партії зареєстрували і просувають зараз аж два проєкта, що покликані призупинити роботу Закону про забезпечення функціонування української.
Один проєкт радикальний, інший нібито - м'якший. Така політична антиукраїнська гра "Слуг народу".
Для "гри" потрібні хоч якісь пояснення, тому аргументи використовуватимуться різні.
Про автора. Микола Княжицький – народний депутат України, фракція "Європейська Солідарність".
Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.
Стежте за найважливішими новинами України та світу разом з "Еспресо.Захід"! Підписуйтесь на наш Telegram-канал.