Другий день через вікно видно, як без перестанку сипле сніг. Він зрівнює тротуар з дорогою та виблискує на світлі ліхтарів. У понеділок, 8 лютого, гідрометцентр повідомляв про майже 35 см опадів, люди стояли в заторах та годинами чекали громадський транспорт. За лопати, щоб прибрати сніг разом з комунальниками, взялися і працівники мерії разом з очільником Львова Андрієм Садовим. Мер закликав львів'ян приєднуватися та допомагати чистити вулиці і хідники. Журналістка "Еспресо.Захід" розповідає, яким був нічний Львів після першої цьогоріч лютневої заметілі.
Замість вечірньої пробіжки пропоную сусідам нічну прогулянку засніженим містом. 23:08 за київським часом та -3° за Цельсієм, і ми на вулиці. Відразу біля під'їзду автівка, водій якої точно послухав рекомендації гідрометцентру й нікуди не їхав: засипало снігом ледь не до середини дверей, без лопати не обійтися.
Мої сусіди сміються, що опади не схожі на сніг. Це радше крихти замерзлого льоду. Вибираємо такий маршрут: Пекарська – Мечникова – Личаківська – Сербська – площа Ринок – проспект Свободи – Соборна – Пекарська.
Іти засніженою і закритою на ремонт Пекарською було поганою ідеєю. На тротуарах купи снігу, а місцями, де комунальники поклали дошки, можна неочікувано підковзнутися. З бічної вулиці виринає дядечко: "Хлопці, дівчата! А ви звідки? Чекайте мене, хочу з вами далі йти!". Тактовно уникаємо нічного товариства.
На Мечникова вже легше. Тут стежки, які протоптали люди вдень, ще не так замело. З неба сиплеться все більше снігу й заважає об'єктиву фотокамери. Недоторканим лишається Марсове поле біля Личаківського цвинтаря. Їдуть поодинокі авто, людей немає. З дворів виринає втомлений кур'єр Glovo: "А ви місцеві? Де тут вулиця Личаківська?". Хлопець обганяє нас, проходить кількасот метрів і повертається: "Я тут подумав. Мені ж треба ще трохи погуляти. Я пройдусь з вами, ок?". Нічний Львів, такий Львів... "Ну, ок", – здивовані погоджуємося і слухаємо історію, як він два місяці тому вирішив переїхати сюди.
Снігоочисної техніки на Личаківській і Мечникова немає. Проте автівки, навіть по сніговій каші їдуть без перешкод. Менше пощастило бічним вуличкам з одностороннім рухом. По хідниках важко йти.
Коли приходимо до площі Митної, то зауважуємо, що на шлях, який зазвичай можна подолати за 15-20 хвилин, ми витратили близько години. У ногах втома. Враження, наче бігли по піску.
Виходимо до Бернардинського монастиря. Вдень Андрій Садовий прибирав тут. Стежки ще лишилися прохідними, проте початок вулиці Сербської у кількадесятсантиметровому шарі снігової каші. Крокуємо до площі Ринок.
Про старання працівників мерії нагадують купи снігу, проте ходити знову важко. З неба тепер летять і кружляють справжні сніжинки. "Миколо, глянь вгору як гарно!" – гукаю до сусіда і показую на Львівський кафедральний собор. Враження, що вітер здмухує блискучий сніг з кам’яниць на верхівку церкви. "Справді красиво", – каже випадковий чоловік, що йде повз.
На початку вулиці Беринди бачимо першу снігоочисну машину. Прибиральник лопатою накидає сніг у ківш техніки. Тоді вона їде на проспект Свободи і вивантажує все в кузов вантажівки.
"Зараз Сихів прибирають, центр, Франківський і Залізничний райони. До ранку приберуть і ваш Личаківський. Техніки дуже багато, вона їздитиме безперестанку ", – каже другий і не хоче називати свого імені.
Три прибиральні машини їдуть геть. Лишається один комунальник, який прогортає стометрівку. Біжу сфотографувати оперний. Повертаюсь. Чоловік у кабіні грейдера сміється і махає рукою.
Мої сусіди зачекалися. Повертаємося додому. Від пам'ятника Адаму Міцкевичу від'їжджає вантажівка зі снігом. Навколо монумента – білі кучугури. Як писав Артем Полежака: "Захурделила зима славне місто Львів..."
Повертаємося на Пекарську. На вулицю Івана Франка повертає ще одна вантажівка зі снігом. Дивимося, на якому тротуарі більш протоптаний шлях. З неба далі падає, ноги болять, а взуття ковзає по слизькій бруківці. О 01:30 завершуємо подорож.
Стежте за найважливішими новинами України та світу разом з "Еспресо.Захід"! Підписуйтесь на наш Telegram-канал