Лютнева ніч у Львові. Фоторепортаж

Другий день через вікно видно, як без перестанку сипле сніг. Він зрівнює тротуар з дорогою та виблискує на світлі ліхтарів. У понеділок, 8 лютого, гідрометцентр повідомляв про майже 35 см опадів, люди стояли в заторах та годинами чекали громадський транспорт. За лопати, щоб прибрати сніг разом з комунальниками, взялися і працівники мерії разом з очільником Львова Андрієм Садовим. Мер закликав львів'ян приєднуватися та допомагати чистити вулиці і хідники. Журналістка "Еспресо.Захід" розповідає, яким був нічний Львів після першої цьогоріч лютневої заметілі.

Замість вечірньої пробіжки пропоную сусідам нічну прогулянку засніженим містом. 23:08 за київським часом та -3° за Цельсієм, і ми на вулиці. Відразу біля під'їзду автівка, водій якої точно послухав рекомендації гідрометцентру й нікуди не їхав: засипало снігом ледь не до середини дверей, без лопати не обійтися. 

Мої сусіди сміються, що опади не схожі на сніг. Це радше крихти замерзлого льоду. Вибираємо такий маршрут: Пекарська –  Мечникова – Личаківська – Сербська – площа Ринок – проспект Свободи – Соборна – Пекарська.

Іти засніженою і закритою на ремонт Пекарською було поганою ідеєю. На тротуарах купи снігу, а місцями, де комунальники поклали дошки, можна неочікувано підковзнутися. З бічної вулиці виринає дядечко: "Хлопці, дівчата! А ви звідки? Чекайте мене, хочу з вами далі йти!". Тактовно уникаємо нічного товариства.

На Мечникова вже легше. Тут стежки, які протоптали люди вдень, ще не так замело. З неба сиплеться все більше снігу й заважає об'єктиву фотокамери. Недоторканим лишається Марсове поле біля Личаківського цвинтаря. Їдуть поодинокі авто, людей немає. З дворів виринає втомлений кур'єр Glovo: "А ви місцеві? Де тут вулиця Личаківська?". Хлопець обганяє нас, проходить кількасот метрів і повертається: "Я тут подумав. Мені ж треба ще трохи погуляти. Я пройдусь з вами, ок?". Нічний Львів, такий Львів... "Ну, ок", – здивовані погоджуємося і слухаємо історію, як він два місяці тому вирішив переїхати сюди.

Снігоочисної техніки на Личаківській і Мечникова немає. Проте автівки, навіть по сніговій каші їдуть без перешкод. Менше пощастило бічним вуличкам з одностороннім рухом. По хідниках важко йти. 

Коли приходимо до площі Митної, то зауважуємо, що на шлях, який зазвичай можна подолати за 15-20 хвилин, ми витратили близько години. У ногах втома. Враження, наче бігли по піску.

Виходимо до Бернардинського монастиря. Вдень Андрій Садовий прибирав тут. Стежки ще лишилися прохідними, проте початок вулиці Сербської у кількадесятсантиметровому шарі снігової каші. Крокуємо до площі Ринок. 

Про старання працівників мерії нагадують купи снігу, проте ходити знову важко. З неба тепер летять і кружляють справжні сніжинки. "Миколо, глянь вгору як гарно!" – гукаю до сусіда і показую на Львівський кафедральний собор. Враження, що вітер здмухує блискучий сніг з кам’яниць на верхівку церкви. "Справді красиво", – каже випадковий чоловік, що йде повз.

На початку вулиці Беринди бачимо першу снігоочисну машину. Прибиральник лопатою накидає сніг у ківш техніки. Тоді вона їде на проспект Свободи і вивантажує все в кузов вантажівки.

Суворо дивиться бронзовий Тарас Шевченко. Під ним товстий шар снігу. Біля стометрівки, яка веде до оперного театру, стоять чотири снігоочисні машини. Комунальники щось жваво обговорюють. Підходжу до них. Кажуть, що вже втомилися і пили каву. Скільки машин прибирає у місті й що встигли зробити, не знають, проте запевняють, що он їде начальство і все мені пояснить. З автівки виходять двоє чоловіків: "Хлопці, ну що ви стоїте? Ви бачили Коперника й Дорошенка? Там узагалі не прибирали". Один з "начальників" присідає і починає на снігу малювати карту й пояснювати, де обов'язково треба прибрати.

"Зараз Сихів прибирають, центр, Франківський і Залізничний райони. До ранку приберуть і ваш Личаківський. Техніки дуже багато, вона їздитиме безперестанку ", – каже другий і не хоче називати свого імені. 

Три прибиральні машини їдуть геть. Лишається один комунальник, який прогортає стометрівку. Біжу сфотографувати оперний. Повертаюсь. Чоловік у кабіні грейдера сміється і махає рукою.

Мої сусіди зачекалися. Повертаємося додому. Від пам'ятника Адаму Міцкевичу від'їжджає вантажівка зі снігом. Навколо монумента – білі кучугури. Як писав Артем Полежака: "Захурделила зима славне місто Львів..." 

Повертаємося на Пекарську. На вулицю Івана Франка повертає ще одна вантажівка зі снігом. Дивимося, на якому тротуарі більш протоптаний шлях. З неба далі падає, ноги болять, а взуття ковзає по слизькій бруківці. О 01:30 завершуємо подорож. 

Стежте за найважливішими новинами України та світу разом з "Еспресо.Захід"! Підписуйтесь на наш Telegram-канал