У сучасному розумінні професія кельнера/офіціанта з’явилась лише у другій половині XVIII ст. після Великої Французької революції. Звичайно, що подібні за професією люди були ще в античних часах. На старих фресках та гравюрах бачимо постаті, що прислуговують при столах вельмож. Проте їхню роль часто виконували домашні слуги чи найняті час від часу люди.
У придорожніх чи міських корчмах власники поєднували одразу кілька функцій, готуючи, подаючи та прибираючи. Французи перетворили це на окрему професію. Поява великої кількості ресторанів, що обслуговували численних клієнтів з нового соціально прошарку – буржуа, вимагала кмітливих та фізично сильних людей.
Ми не часто задумуємось, що денний шлях офіціанта в середньому складає близько 10-12 км. А ще треба мати гострий розум, бути психологом, знати хоча б на початковому рівні принаймні одну іноземну мову.
Фізичні навантаження були настільки великими, що майже два століття до цієї професії не допускали жінок. Навіть сьогодні під час роботи на знаменитому October-Fest у Мюнхені кожний кельнер в середньому переносить на своїх руках кілька тонн пива та їжі. Все це заради винагороди, котра лише на чайових може складати до 15 тис. євро.
Проте заздрити не варто, оскільки без відповідного фізичного тренування такі зусилля можуть погано позначитися на здоров’ї.
До того ж складнощі професії ламають дещо усталений стереотип про людей в стилі "піди-принеси". Не варто дивуватись, що лише окремі з них досягали вершини професії, опановуючи додатково ще й такі складні та відповідальні напрямки як бариста.
У Львові перед Другою світовою війною кельнери були дуже організованою групою. Вони мали власні профспілки та спеціальні курси, де старші кельнери приймали іспити в тих, хто, розпочинаючи роботу в престижних ресторанах, хотів потрапити на головний зал. У 1920 р. у місті навіть вибухнув страйк кельнерів. Власники закладів відмовлялись піти на поступки у справі збільшення зарплати і намагались залучати до праці людей зі сторони. Намагаючись побороти спроби завести штрейкбрехерів, кельнери почергово групами заходили до таких ресторанів займали столики і таким чином не допускали клієнтів.
Отож, вчергове відвідуючи ресторан, не забудьте залишити кельнерові чайові. Адже його посмішка, добра порада та ваш гарний настрій того вартують.
Стежте за найважливішими новинами України та світу разом з "Еспресо.Захід"! Підписуйтесь на наш Telegram-канал.