1421 року через наші терени їхав мандрівний лицар Жільбер де Ланнуа. Він належав до аристократичної та впливової спільноти лицарів "Ордену Золотого Руна", започаткованого французьким королем Філіпом ІІІ Добрим. Того року польський король Владислав ІІ Ягайло разом із свитою полював в сучасному Самбірському районі поблизу сіл Велика та Мала Озимини. Лицаря запросили пополювати на ведмедів, де обов’язковою умовою було впіймати звіра живцем. Вражений цим видовищем, Жільбер ще більше здивувався, коли в цій глушині на королівському бенкеті перед ним поставили 60 пар різних страв. Королівські кухарі в польових умовах творили справжні дива, намагаючись здивувати монарха та його гостя. На жаль, лицар не залишив для нас описів самих страв. Проте можемо бути певні, що, згідно з тогочасними традиціями, там не забракло дичини. Ще починаючи з Х ст. в Західній Європі полювання на неї було винятковим правом багатіїв.
Після повернення до Львова лицаря запросили до себе місцеві вірмени. Вони влаштували гарне прийняття з танцями й дали нагоду поговорити з місцевими дамами. Це може свідчити ще про один цікавий факт. Саме в цей період у містах Північної Італії запроваджували нову культуру з оздоблення та способу подачі страв. Спеціально обладнані бенкетні зали прикрашали флористи, а саму учту перетворювали на справжнє театральне дійство. Отож або вірмени знали, чим і як приймати гостя, або інформація про культурні тренди у гастрономічній та світській моді прийнять також була відомою у Львові. Так чи інакше, але в нашого лицаря залишились гарні враження про мандрівку галицькими землями, про що він і описав у своєму щоденнику.
Стежте за найважливішими новинами України та світу разом з "Еспресо.Захід"! Підписуйтесь на наш Telegram-канал