Заборонити забороненого

Про це розповідає "Еспресо.Захід".

Сьогодні, 19 жовтня 2020 року, заборонили книгу упорядника Вахтанга Кіпіані, яка вийшла у видавництві Vivat, про українського поета й дисидента Василя Стуса. Поширювати її можна лише з дозволу Віктора Медведчука – нинішнього голови Опозиційної платформи – За життя.

"Заборонений" наклад у Львові зник насамперед з полиць найбільших книгарень. У маленьких непримітних магазинах була надія знайти хоч один примірник. "Ефект Стрейзанд", коли заборона ще більше сприяє розповсюдженню, спрацював на всі сто. Мені поталанило: останній примірник з маленької, напівбукіністичної книгарні у мене.

"Зранечку ще було вісім, а вже все. Нема, – дивується літня продавчиня і, коли дізнається про рішення суду, з подиву сідає на стілець й плескає в долоні, – як то Медведчук виграв? То точно правда?"

Про книгу

Справа Василя Стуса на 90% складається з архівів КДБ (сьогодні вони у розпорядженні Галузевого державного архіву СБУ), які завдяки декомунізації стали загальнодоступними. Раніше про цей судовий процес було відомо мало. Укладач Кіпіані розповідає, що упорядкував факти з шести томів у книгу, яка має майже 700 сторінок. Тут є листи поета з тюрми, свідчення очевидців, спогади рідних та друзів. Це все присвячене лише одному епізодові з життя дисидента.

Книга вже півтора року в продажу, проте восени 2019-го зі сфери історичної літератури вона перейшла у парадигму боротьби за пам’ять тих, кого хотіла знищити система. Й сьогодні бачимо, що справа проти Стуса не завершилася крахом Совєтського Союзу, а триває досі.

Вахтанг Кіпіані зазначає, що про цей процес не писали в пресі, навіть члени родини не знали, що судять чоловіка, батька. Стус загинув 35 років тому в Кучино Пермської області, а тепер на місці табірної зони, яку зруйнували, влаштували музей пенітенціарної служби Росії. Себто музей жертв перетворили у музей карателів.

Чого боїться Медведчук?

Вахтанг Кіпіані пише: суддя Марина Заставенко винесла рішення, що шість фрагментів ображають честь і гідність кума Путіна. Кіпіані каже, що цю справу Медведчук виграв. Цікаво, що в інтерв’ю для радіо "Свобода" сам позивач повідомляв, що книгу він не читав. Це зробив його адвокат. Що ж це за фрагменти?

Всього суд розглянув дев’ять цитат і частково задовольнив позов. Перші три фрази, які ображають честь та гідність депутата ОПЗЖ: "Чи була у Стуса можливість обрати менше зло?", "Медведчук на суді визнав, що всі злочини, нібито вчинені його підзахисним, заслуговують на покарання", "Він (Медведчук) фактично підтримав звинувачення. Навіщо прокурори, якщо є такі безвідмовні адвокати?".

Авторство другого з цих висловів, як стверджує Кіпіані, належить не йому: "Є розлога цитата, яка стосується документа з самвидавного джерела, яке називається "Хроника текущих событий". Це одне з найголовніших радянських позацензурних джерел інформації про дисидентський рух. Є 66 випусків цього підпільного бюлетеня, який випускали десятки відчайдушних людей. І ось ця фраза, яку Медведчук вважає образливою, а суддя Заставенко – такою, яка не відповідає високій гідності та честі Медведчука, з’явилася 1980 року".

Укладач припускає, що належати вона могла Михайлині Коцюбинській. Зазначає, що цитата перекладена багатьма мовами. Тобто Медведчук подав до суду на Рух Опору в Совєтському Союзі. Кіпіані наголошує, що таким вчинком позивач підважує відчайдушність і сміливість людей, які боролись з режимом. Адже це фрагмент, це джерело, з якого на Заході дізналися, що Стуса засудили.

Іншими цитатами, які суд визнав образливими, стали: "розпинав поета – призначений державою адвокат Медведчук", "шістка комуністичної системи", "злочин перед поетом юрист Медведчук здійснив ще й тим, що не повідомив родині про початок розгляду справи".

У одному з розділів "Справи Василя Стуса" Кіпіані намагається з’ясувати, чому молодий адвокат так вірно служив комуністичній владі. Автор погоджується, що Медведчук не міг би врятувати Стуса, але міг залишитися людиною. Причинно-наслідкові зв’язки Кіпіані шукає в історії родини юриста. Його батька Володимира Несторовича Медведчука репресувала комуністична влада наприкінці 40-х за те, що він співпрацював з німецькою окупаційною владою. Чоловік був з інвалідністю і таке його рішення, як стверджує автор забороненої книги, було єдиним способом вижити. Крім того, в документах справи Володимира Медведчука є інформація, що він був членом Організації українських націоналістів. У Віктора Медведчука, який за плечима мав такий бекграунд з не реабілітованим батьком, не могло бути кар’єри. Та він вступив на юридичний факультет Київського університету й вчився там аж до того моменту, коли у складі комсомольського оперативного загону побив дев’ятикласника Андрія Кричака. Медведчука засудили до двох років ув’язнення та вигнали з університету. Та згодом майбутній адвокат Стуса продовжив навчання.

Також у рішенні суду є абзац, у якому йдеться про заборону поширювати будь-де інформацію з книги, за якою можна ідентифікувати Медведчука без його згоди.

"Якби мене попросили розказати про справу Стуса, то я не можу наводити факти, бо вони можуть ідентифікувати Віктора Медведчука як адвоката Василя Стуса та персонажа цього процесу. Тобто суддя заборонила без дозволу поширювати інформацію про справу дисидента", – обурюється укладач.

Що далі?

Суд заборонив тиражувати примірники до усунення усіх вищезгаданих висловів. Рішення "іменем України" можна оскаржити протягом 30 днів. І, поки воно ще не набуло чинності, видавництво Vivat та Вахтанг Кіпіані повідомили про новий наклад книг та вже приймають передзамовлення.

"Сьогодні книжку продали. Ми обов'язково скористаємось правом апеляції та підемо в суд іншої інстанції. Стус не може бути оббріханий Медведчуком та його адвокатом. Це не історія про книгу, це про наше минуле, яке путінці хочуть сфальсифікувати", – заявив Вахтанг Кіпіані.

Стежте за найважливішими новинами України та світу разом з "Еспресо.Захід"! Підписуйтесь на наш Telegram-канал.