Для молодої авторки виставки живопису "Сад зі слів і вогню" Софії Сулій галерея Iconart, де ця експозиція відкрилася, – особлива: тут їй свого часу повірили, коли вона шукала місце для представлення диплому і тут постійно виставляються митці, котрі її надихають. А ще, як акцентує художниця, ця галерея суттєво допомогла їй у пошуку свого шляху, інформує "Еспресо.Захід".
Отой мотив шляху – як земного так і потойбічного – це вічна тема людини, котра мислить. Не обов'язково художника. І кожен відчуває її по-різному. Софія Сулій – як випускниця відділу монументального живопису коледжу ім. І. Труша, що торік з відзнакою захистила диплом магістра на кафедрі сакрального мистецтва Львівської національної академії мистецтв, а також в Українській академії друкарства на кафедрі книжкової та станкової графіки, – наразі обирає його в ракурсі сакральних тем. Хоча обов'язково прокладаючи від них стежки до сучасного світу.
І справа тут навіть не в тому, що з сакральним була пов'язана її офіційна освіта (до слова, Софія Сулій закінчила також сертифікатну програму іконописної школи УКУ "Радруж"). А через те, що ці сакральні заглиблення і сенси її справді хвилюють, що цей шлях пізнання, який проходить уже сама в собі, невід'ємний від того, що проходило та проходить людство.
"Коли я стала випускницею і зрозуміла, що праця під диктовку закінчилася, – розповідає Софія Сулій Еспресо. Захід, – то пережила не лише всепоглинаюче відчуття свободи, а й гостру необхідність розуміти, куди йти далі. Сьогодні я знаю, куди йти. "Сад зі слів і вогню" – свого роду продовження мого "Саду з тіні та світла", який я показувала минулого року в "Дзизі" (до слова, за два останніх роки Софія Сулій є авторкою та співавторкою 15 виставок не лише в Україні – ред.). Інакше кажучи, досліджую свій сад, який насаджую, заглиблююся у стосунки не тільки зі світом, а й сама зі собою. А кожні стосунки – це не тільки захоплення чи прославлення, це також бунт, тривога, суперечки, формулювання незручних питань, але й радість від того, що ці стосунки існують".
Цікаво, що художниця доповнила експозицію також власними віршами, оформленими, як художні роботи. Відтак як поет у межах експозиції теж дебютує вперше.
"Людина розвиває у собі Сад, ловлячи відлуння втраченого колись Раю, щоразу досвідчуючи піднесення від усвідомлення мети і процесу, та розчарування від неможливості досягнути досконалості, – зауважує Софія Сулій в анотації до виставки. – Внутрішній конфлікт власної неповноцінності і зверхності, одночасно з прагненням досвідчити щось небесне і чисте, через усвідомлення своєї божественної природи і пережиття любові, заставляє нас робити страшні і прекрасні речі: руйнувати Сад і тікати з нього, а потім відбудовувати Його і любити як ніколи раніше".
Стежте за найважливішими новинами України та світу разом з "Еспресо.Захід"! Підписуйтесь на наш Telegram-канал