Згідно з переказами, близько 326 року рівноапостольна Єлена (бл. 255-330), мати першого християнського імператора Константина, знайшла в Єрусалимі біля Голгофи Хрест, на якому було розіп’ято Ісуса Христа. Майже три століття пролежав він у землі, у своєрідній братській могилі, куди римляни мали звичай кидати тіла страчених і знаряддя тортур. І ось цей хрест був піднятий патріархом Макарієм над усіма віруючими християнами, які зібралися того дня біля Голгофи. Хрест був не лише віднайденим шматком дерева на якому страждав Ісус, і де закінчився його земний хресний шлях, але й символізував саму Церкву Христову, яка протягом трьох століть зазнавала жахливого гноблення, зневаги і була поза законом. Піднесений хрест став символом перемоги і торжества християнства.
Суть цього свята полягає в тому, що цього дня прославляється добровільна жертва, принесена Богом заради спасіння людства, - розп’яття Сина Божого, Ісуса Христа. Після розп’яття Ісуса хрест, що був до того знаряддям страшних тортур і ганебної кари, став християнською святинею, символом всеохоплюючої любові, перемоги життя над смертю.
Однією з особливостей цього свята є строгий піст – у пам’ять про страждання і смерть Господа на Хресті. На свято Воздвиження Хреста Господнього намагалися не розпочинати жодних важливих справ: за повір'ям, все розпочате буде марним і безуспішним.