Перший театр у Львові запроваджує літній майданчик: вистави гратимуть під відкритим небом

Про це "Еспресо.Захід" розповіли у Першому академічному українському театрі для дітей та юнацтва

З вересня у своєму 101-му театральному сезоні Перший театр запроваджує літній майданчик. Тобто вистави гратимуть під відкритим небом, що пов'язано з необхідністю дотриматися усіх карантинних вимог, інформують в театрі.

Властиво, досвід постановок, розрахованих на відкритий простір для цього колективу хоч і доволі новий, але  в основі має давніші традиції. Справа в тому, що ще понад 120 років тому (коли приміщення Першого було  вотчиною єврейського театру Гімпля), вистави під відкритим небом  у цих просторових координатах були звичною справою. Їх могли дивитися одночасно 410 глядачів.  Незвичними були, радше, вистави в приміщенні. Тобто постановки, зазвичай, переносили у замкнутий простір тільки тоді, коли була негода. Поставлений у сучасні реалії, Перший змушений був згадати досвід попередників, ще й у такий спосіб підтвердивши тяглість традицій.

Варте уваги, що Перший театр уже анонсував дві прем'єри вуличного формату – на 11 і 13 вересня трагікомічну казку італійця Карло Гоцці "Король Олень"  у постановці Лариси Діденко та на кінець вересня-початок жовтня "ранню" комедію Шекспіра "Два веронці", втілену режисером Ігорем Задніпряним. Правда, погода скерує, як буде.

Однак "Еспресо.Захід" зацікавився іншим моментом – адже дійство у світлі рампи це дещо інше, ніж під відкритим небо, починаючи з декорацій і завершуючи костюмами. Усе інакше сприймається, інакших рішень та кольорових  акцентів вимагає. Як театр дає собі з цим раду?

"Як на мене, добре дає раду, -- говоримо з головним художником Першого театру Дарією Зав'яловою. – І Лариса Діденко, й Ігор Задніпряний охоче експериментують у стилі театру на площі, коли не тільки відкрита сцена, а й емоція насамперед. Проблема  полягала в іншому: зважаючи, що театр не працював для глядачів майже півроку, фінансів на створення тих же костюмів "з нуля"  для гри на вулиці не було. Ридати над цією ситуацією (що, звісно ж, нічого не дасть), чи спробувати знайти вихід? Ми взяли за основу дуже добрі і цікаві костюми до списаної уже з репертуару (свого часу успішної) вистави "Пінноккіо", вдосконалили їх, щось переробили, інше закцентували і вийшло супер! Щось,  що перекидає місток в уяві до супрематизму  та комедії дель арте. П'єcа Шекспіра "Два веронці" –  наївна і певною мірою алогічна (з чого  Ігор Задніпряний у своєму режисерському прочитанні зробив "фішку") –  натомість поставила завдання іншого плану: вдягати акторів в історичні костюми чи в геть сучасні? Однак шекспірівські герої в джинсах мандрують сценами світу вже років зо тридцять. Як на мене, це геть нецікаво. Отож знову "включили" кмітливість – взяли костюми до списаної вистави "Остання жінка сеньйора Хуана" (а в їхній основі мій улюблений льон) і почали робити те, що дуже люблю – текстильний колаж. Це неймовірно захоплива справа – перетворювати, приміром,  старий секендівський жакетик у стильну річ, яку могли би вбрати як у старі часи, так і сьогодні".

Нагадаємо, що свій 101-й театральному сезон Перший театр  розпочне теж під відкритим небом – 23 серпня він покаже виставу "Pentecost" за п'єсою видатного британського драматурга Девіда Едгара ( режисерка Лариса Діденко) у Демні.

Ярина Коваль