Україна серед еліти волейбольної Ліги націй: від прориву до боротьби за топ-8

Сьогодні ці питання вже не звучать.

Після першої половини Ліги націй-2026 Україна не просто перебуває серед лідерів турніру. Вона обіграє збірні, які десятиліттями були символами світового волейболу. Приклад цьому останні матчі з Бразилією, чинними чемпіонами  — Італією та Канадою. Що ж стоїть за цим проривом — у матеріалі Еспресо.Захід.

Як Україна йшла до цього

фото: facebook.com/ukraine.nvt

Сьогодні успіх збірної України з волейболу в Лізі націй може здаватися стрімким проривом. Насправді ж він став результатом кількох років поступового розвитку.

До елітного турніру українці потрапили завдяки своїй наполегливості та невеличкій зміні правил. У 2024 році Міжнародна федерація волейболу розширила Лігу націй до 18 команд, а одну з нових путівок отримувала найкраща збірна світового рейтингу серед тих, хто ще не виступав у турнірі. Саме нею стала Україна.

Це право команда заробила завдяки стабільним виступам на міжнародній арені. Українці втримали високу позицію у світовому рейтингу, випередивши головного конкурента — Бельгію, і вперше в історії отримали можливість зіграти в Лізі націй.

Дебютний сезон у 2025 році став насамперед етапом навчання. Україна вперше регулярно грала проти команд, які багато років входять до світової еліти. Не всі результати були вдалими, але кожен матч додавав команді досвіду.

За рік Україна не лише звикла до швидкостей Ліги націй, а й навчилася вигравати в поєдинках, у яких раніше перемога вислизала в найважливіші моменти.

Тому нинішнє місце серед лідерів турніру — це не випадковий спалах, а закономірний результат шляху, який команда проходила протягом кількох сезонів.

Матчі, які перевернули сприйняття України

фото: facebook.com/ukraine.nvt

Старт сезону Ліги націй для збірної України вийшов непростим. Перший матч — поразка від Японії — 0:3. 

Утім дуже швидко Україна відповіла. Дві впевнені перемоги — над Китаєм і Кубою — повернули команді ритм і впевненість. І вже здавалося, що стартовий удар залишився позаду.

Але матч проти минулорічних переможців Ліги нації — Польщі повернув усе на землю. Україна виграла перші два сети й була за крок від перемоги над одним із фаворитів світового волейболу. Та втримати перевагу не вдалося — поразка в п’яти партіях стала холодним нагадуванням: матч не закінчується поки не виграний останній м’яч.

фото: facebook.com/ukraine.nvt

І саме після цього почалася інша історія.

Бразилія. Італія. Канада. Три матчі, які вже не сприймаються окремо — вони стали серією наших перемог.

Спочатку — Бразилія. Одна з найтитулованіших збірних світу, команда з багаторічною історією медалей і фіналів. І саме тут Україна зробила те, що раніше виглядало майже недосяжним: переломила гру після програного стартового сету і виграла 3:1. Найрезультативнішим у складі став Олег Плотницький принісши 19 очок.

Далі — Італія. Чинні чемпіони світу, команда з системою, досвідом і глибиною складу, де кожен гравець виступає на топ-рівні у своїх клубах. У таких матчах навіть один виграний сет уже вважається успіхом. Україна не залишила Італії жодного, вигравши у чинних чемпіонів 3:0.

У цій грі Плотницький знову став одним із лідерів атаки, а разом із ним вирішальний внесок зробив Василь Тупчій — по 15 очок кожен приніс команді. Саме ця пара тримала темп у найважливіші моменти й не дозволила чемпіонам світу повернутися в гру.

Після цього матч із Канадою вже був не про сенсацію. Це була перевірка стабільності — і Україна її пройшла. Перемога 3:1, а найрезультативнішим став Василь Тупчій, який набрав 20 очок і ще раз підтвердивши свій рівень.

Після семи матчів у активі України — п’ять перемог і дві поразки.

Що змінило цю команду

фото: facebook.com/ukraine.nvt

Перемоги України над топзбірними не з’явилися раптово — вони стали наслідком кількох ключових змін у самій грі команди.

Передусім Україна стала значно агресивнішою в ключових елементах — насамперед у подачі та першому темпі. Команда Лосано більше не грає від суперника, а намагається одразу нав’язати власний ритм і змушувати суперників помилятися під тиском.

Друга зміна — баланс складу. Якщо раніше результат часто тримався на кількох гравцях, то тепер очки розподіляються рівномірніше. Поруч із лідерами стабільно включаються гравці ротації, і команда стала менш залежною від одного сценарію.

І нарешті — досвід. Дебютний сезон у Лізі націй став для України жорстким, але необхідним етапом адаптації. Саме там команда навчилася витримувати темп найсильніших збірних, і вже через рік це почало перетворюватися на результат.

Повернення, якого чекали три роки

фото: facebook.com/ukraine.nvt

Ще до старту Ліги націй одним із головних питань навколо збірної України було навіть не те, у якій формі команда підійде до турніру. У центрі уваги опинилося інше — чи повернеться до національної команди Олег Плотницький.

Один із найсильніших українських волейболістів останніх років не виступав за збірну протягом трьох сезонів. Ймовірно, причиною стали розбіжності з Федерацією волейболу України щодо умов співпраці та розвитку національної команди. Поки збірна переживала непростий етап перебудови, її колишній капітан продовжував доводити свій клас в одному з найсильніших чемпіонатів світу.

У складі італійської "Перуджі" Плотницький вигравав трофеї, ставав переможцем клубного чемпіонату світу та регулярно отримував звання найціннішого гравця матчів. Його рівень ніколи не викликав сумнівів — питання полягало лише в тому, чи побачать українські вболівальники догравальника знову в синьо-жовтій футболці.

Переломним став початок 2026 року. Після особистої зустрічі з Раулем Лосано сам волейболіст уперше дав зрозуміти, що повернення стало реальним.

"Ми мали досить добру і конструктивну розмову, в якій знайшли спільну мову", — говорив Плотницький ще в січні в коментарі Tribuna.com, водночас закликаючи не поспішати з висновками.

Навіть після включення до заявки збірної історія не обійшлася без труднощів. Через затримку з оформленням документів догравальник не зміг допомогти команді вже на старті Ліги націй у Китаї. Проте його повернення стало важливим не лише через ігрові якості. Фактично збірна України вперше за кілька років отримала можливість зібрати майже всіх своїх найсильніших виконавців. 

Утім результати Ліги націй показали ще одну важливу річ. Повернення Плотницького зробило Україну сильнішою, але нинішні успіхи не можна пояснити лише його появою. За цей час поруч із досвідченими лідерами виросло нове покоління волейболістів, яке вже готове брати відповідальність у матчах проти найсильніших збірних світу.

Досвід і дебюти: на чому тримається нова Україна

фото: facebook.com/ukraine.nvt

Нинішній успіх України в Лізі націй тримається не лише на одному сюжеті повернення чи окремих яскравих матчах. Головна зміна — у тому, що команда нарешті отримала баланс між досвідом і глибиною складу.

Поруч із Олегом Плотницьким, який залишається ключовою фігурою в найважливіші моменти, стабільність команді дають і ті, хто давно є частиною її кістяка. Василь Тупчій у матчі проти Канади став найрезультативнішим у складі з 20 очками, вкотре підтвердивши свою роль одного з головних завершувачів атак. Дмитро Янчук також залишається важливим елементом цієї системи — у клубному сезоні він допоміг "Панатінаїкосу" виграти чемпіонат Греції, а у фінальній серії набрав 25 очок у вирішальному матчі, демонструючи звичну впевненість у ключові моменти.

Разом вони формують основу, яка дозволяє Україні витримувати темп Ліги націй проти топ-збірних і не втрачати стабільність протягом усього турніру.

Окремий сюжет — поява дебютантів, які не губляться навіть на фоні чинних чемпіонів світу. 21-річний Олександр Бойко вперше вийшов за національну команду в матчі проти Італії, одразу отримавши найскладніше можливе випробування. Попри це, він набрав перші очки за збірну, а в наступній грі проти Канади спортсмен реалізував сет-пойнт у першій партії, поставивши крапку у першому сеті.

Що далі: боротьба за топ-8 і випробування без права на помилку

фото: facebook.com/ukraine.nvt

Після матчу з Болгарією Україна завершує цей ігровий відрізок із п’ятьма перемогами та трьома поразками, залишаючись у групі команд, які ведуть боротьбу за місце у фінальній вісімці Ліги націй. Турнірна таблиця цього сезону щільна: навіть одна невдала серія може опустити команду одразу на кілька позицій, а кожен наступний матч фактично прирівнюється до плейофу.

Поразка від Болгарії стала холодним нагадуванням про ціну стабільності на такому рівні. Після яскравих перемог над Бразилією, Італією та Канадою українці не змогли втримати той самий темп на дистанції всього матчу, хоча окремі відрізки — зокрема другий сет — показали, що команда все ще здатна нав’язувати боротьбу суперникам найвищого рівня.

Попереду в України ще низка ключових поєдинків групового етапу, де вирішуватиметься не лише позиція в таблиці, а й сам факт виходу до фінальної частини турніру. У цій боротьбі вже немає "прохідних" матчів — лише прямі конкуренти за топ-8 і право продовжити сезон у вирішальній стадії.

• Збірна України з волейболу поступилася Болгарії в Лізі націй-2026 після серії перемог