"Життя не обнуляється 31 грудня": психологиня про те, як підсумувати рік без розпачу

Списки досягнень у соцмережах часто змушують нас почуватися недостатньо успішними, але життя значно складніше за гарну картинку. Разом з психологинею Анною Бакун розповідаємо, як підсумувати рік для себе, а не для публіки, і знайти опору навіть у не дуже вдалому році.

Підбивання підсумків року останнім часом подається як обов’язковий ритуал: соцмережі рясніють списками досягнень. Чи справді психіці потрібний такий аналіз?

Підбивати підсумки корисно, але лише тоді, коли це не перетворюється на внутрішній допит. Наша психіка потребує відчуття завершеності, особливо після складного періоду. Підсумки допомагають побачити не тільки те, що не вдалося, а й шлях, який уже пройдено. Якщо ж підсумки викликають лише тривогу й безсилля – це знак, що формат варто змінити. Також наголошу, що наше життя не обнуляється 31.12, тож якщо ви не готові підбивати підсумки саме зараз, це не означає, що ви щось робите неправильно. Іноді корисніше дати собі паузу, ніж змушувати себе до аналізу, до якого немає ресурсу.

Чи варто складати список лише позитивних подій у році, щоб не засмучуватися?

Скоріше ні. Я розумію, звідки йде ця ідея, проте хочу сказати, що позитивне мислення часом може стати формою уникнення реальності. І в такому випадку ми не працюємо над гнучкістю, яка допомагає нам сприймати реальність з усіма її радостями, труднощами та викликами, а намагаємося дивитися на життя крізь пальці. Замість того щоб перелічувати лише досягнення, корисніше запитати себе: що цього року було для мене справді важливим у різних сферах життя – навчанні, роботі, стосунках, відпочинку? Які події або ситуації найбільше вплинули на мене? Такий підхід допомагає побачити рік цілісно, а не через призму "вдалося/не вдалося". До речі, для тих, хто любить структуровані формати, можу порадити інструмент yearcompass, – там дійсно корисний погляд на підбивання підсумків.

Багато хто показує свої підсумки публічно – в дописах і сторіз у соцмережах. Чи є сенс це робити?

Тільки якщо вам справді цього хочеться. Підбивання підсумків має радше символічний характер і жодним чином не визначає, яким буде ваш наступний рік. Також варто пам’ятати, що соцмережі – це простір вибіркової реальності. Там рідко видно втому, сумніви й ті частини шляху, які не вписуються в гарний сторітел. Тож якщо після публікації ви відчуваєте більше напруги, ніж полегшення, можливо, цей процес варто залишити приватним – тільки для себе або найближчих.

Наприкінці року ми особливо схильні порівнювати свої досягнення з іншими.  Як навчитися цього не робити? 

Порівняння – природний механізм, але в соцмережах ми порівнюємо свою реальність із чужими відполірованими до блиску вітринами. Люди показують результати й дуже рідко те, що за цими результатами стоїть. Намагайтеся змістити фокус із "хто краще" на "що було можливим для мене саме цього року", "за що я хочу собі подякувати", "що мені поки не вдалося, але я хочу над цим працювати надалі".

Що робити з відчуттям безнадії, коли рік не виправдав очікувань і мотивація на майбутнє здається недосяжною? 

Мотивація народжується не з успіхів, а з сенсу та простого питання "навіщо мені це?". Запитайте себе не "що я не встиг", а "що мені зараз справді важливо зберегти або відновити", "що робить моє життя змістовним". Іноді головною перемогою є не розвиток, а виживання й адаптація.

Тоді як скласти план цілей на наступний рік, щоб вони  не тиснули на людину і в кінці року знову не було сумно, що все не вдалося?

Планування краще починати з цінностей, а не з результатів. Не "прочитати 100 книжок за рік", а "знаходити час на те, щоб читати, бо це мене заспокоює та внутрішньо стишує" плюс мінімум дій (наприклад, мати з собою приємну книжку, яка легко читається). І тоді більше шансів, що десь у кавʼярні замість того, щоб гортати інстаграм, ви розгорнете книгу. 

Чи варто для цілей на наступний рік ставити якісь дедлайни?

Дедлайни можуть допомагати, якщо вони не звучать як вирок. Уникайте жорстких дат, краще орієнтуйтеся на відрізки часу, умовні спринти. Та знову ж, питання "навіщо мені це?” "що мені це дасть?". Наприклад, не "до 1.03 схуднути на Х кг", а "кожного місяця тестувати новий вид спорту, поки не знайду той, який мені буде підходити. Адже мені важливо відчувати, що моє тіло здорове та сильне, це дає мені більше енергії". Такий підхід дозволяє рухатися вперед без постійного відчуття провалу й залишає можливість переглядати плани, якщо обставини змінюються.

Читайте також: Важливо втриматися і не почати сумніватися у власній психічній адекватності