Про те, як і чому потрібно допомагати жертвам домашнього насильства "Еспресо.Захід" розповіла засновниця центру "Материнська сила" Наталія Щербаненко.
Чому вирішили створити такий центр?
Коли я була маленькою, на жаль, стала свідком психологічного насилля. Тому тепер, подорослішавши, я добре розумію, до чого може призвести насилля у сім’ї й знаю, як страждають жінка чи діти, коли складається така ситуація. Усі ми родом з дитинства, тож через мій дитячий досвід і з’явилася ідея створити центр допомоги жінкам та дітям.
Знаю, що у Львові вже є схожа установа, але вважаю, що таких закладів потрібно створювати якомога більше, адже в Україні домашнє насильство – це справжня проблема. Я це побачила ще на етапі анонсування відкриття центру. До мене одразу почали звертатися знайомі знайомих, тоді стало зрозуміло, що проблема ближче, ніж здається.
З якими проблемами найчастіше звертаються?
Здебільшого просять про допомогу жертви саме фізичного насилля. Це пов’язано з тим, що межі психологічного й економічного аб’юзу є досить розмитими, тому часто жінка навіть не усвідомлює, що потрапила у ситуацію домашнього насильства.
Саме тому необхідно проводити просвітницькі кампанії, що навчать громадян розпізнавати, чи є у сім’ї будь-який з видів домашнього насильства (фізичне, сексуальне, психологічне, економічне). Бо й досі часто можна почути вирази на кшталт "Таке буває", "Це просто складний характер", "Б’є, отже любить". Коли є проблема виправдовування фізичного насилля, то що говорити про не настільки "помітні" – фізичне чи економічне? Це неправильно, коли люди готові поступатися своїм психологічним і навіть фізичним здоров’ям, аби зберегти примарне поняття сім’ї.
Так, навіть, коли жертва знайде у собі сили розірвати стосунки, перше питання, яке вона може почути від свого оточення, буде: "А чому ти так довго терпіла?" Тому потрібно навчати не лише того, що таке аб’юзивні стосунки і як з них вийти, а й того, як реагувати, якщо таке трапилося зі знайомою людиною.
Є й протилежна сторона, коли аб’юзером називають кого завгодно, слово "аб’юз" перетворюється на жарт. Я боюся, якщо називати насиллям все, що завгодно, то це поняття нівелюється. Надіюся, що це всього лише такий етап суспільного дискурсу, який ми маємо пройти.
Я розумію, що необхідно багато часу, щоб привернути увагу мас до проблеми, проте, на жаль, за цим часом ховаються болючі історії реальних людей. І хоча суспільству почали нагадувати, що насилля – це ненормально, все ж я вважаю, що розмов про цю проблему забагато не буває.
Читайте також: "Не лише про секс", – львівський сексолог про статеве виховання у школах.
Як можна потрапити до центру?
Аби попросити про допомогу, можна звернутися на сторінку центру в Instagram або зателефонувати за номером 098 776 4117.
Телефонувати можна у будь-який час доби, це найшвидший спосіб зв'язатися з центром. Це особливо важливо, якщо йдеться про критичні ситуації, коли особа потребує нагальної допомоги.
У випадку, коли є загроза життю і здоров’ю жінки чи дітей, ми даємо номер гарячої лінії запобіганню домашнього насильства, або можемо самі зателефонувати, якщо жертва назве домашню адресу. На місце виїде наряд поліції, що допоможе жертві покинути небезпечне місце. Поліція реагує оперативно, а ми вже після допомоги наряду можемо забрати жінку з дітьми до себе у центр.
Фото: надала Наталія Щербаненко
Коли ситуація не критична, то ми узгоджуємо з жінкою час та місце, звідки ми можемо її забрати. Адресу центру ми ніколи не називаємо, люди, що проживають в установі, не мають права її розголошувати. Таке правило встановили, аби забезпечити безпеку жертвам домашнього насильства. Згідно з українським законодавством, жінка може домогтися припису, що заборонятиме насильнику наближатися до неї. Але, на жаль, часто це працює лише в теорії.
По допомогу закликаємо звертатися не лише мешканок міста, ми також працюємо і з жінками, що проживають в області. Навіть є випадки, коли помочі просять не самі жертви, а спостерігачі насильства. Так, якось до нас звернулися небайдужі працівники соціальних служб, оскільки вони не мали змоги самостійно забезпечити тривалу допомогу.
Коли жертви потрапляють до нас в центр, їм більше потрібна психологічна підтримка, ніж забезпечення базових потреб, таких як ліжко для сну чи обід. Саме тому в нас працює психолог, що консультує як жінок, так і дітей.
Окрім цього, жертвам надають і юридичну допомогу, а за потреби також і фінансову. Якщо потрібно купити медикаменти, харчові продукти, засоби гігієни тощо, заклад надає кошти, щоб забезпечити постраждалих усім необхідним.
У центрі жертви домашнього насильства можуть перебувати протягом 3-5 місяців. Там вони дотримуються звичного графіку життя, тобто діти й надалі відвідують навчальні заклади, а жінка має змогу працювати. В період, коли мати на роботі й не може стежити за дітьми, їх доглядає няня, що працює в нашій установі. Центр – це можливість розпочати все спочатку.
Стежте за найважливішими новинами Львова, регіону, України та світу разом з "Еспресо.Захід"! Підписуйтесь на нашу facebook-сторінку.