На Закарпатті майже 700 парафій УПЦ, і з 24 лютого жодна офіційно не перейшла до ПЦУ, – о. Сергій Ємець

Про це в інтерв'ю "Еспресо.Захід" заявив секретар Закарпатської єпархії ПЦУ,  капелан Чопського прикордонного загону протоієрей Сергій Ємець. 

Навесні минулого року владика Варсонофій заявляв, що від початку повномасштабної війни жодна парафія УПЦ на Закарпатті не перейшла до ПЦУ. Скільки громад відтоді все ж наважилися перейти  до Православної церкви України?

На жаль, від весни нічого практично не змінилось. Люди ніби бажають переходити, багато хто звертається до нас, телефонують і священникам, і владиці, але самих переходів практично немає. Священники та сама церква їхня чинять перепони, аби парафії не переходили. 

Як саме вони перешкоджають?

Коли громада порушує питання про перехід до ПЦУ, то священники УПЦ починають лякати людей: мовляв, не поховаємо вас, не відслужимо служби. Для людини похилого віку почути, що її не відспівають у рідній церкві у рідному селі, – страшно. Молоді ж часто відповідають, що в цю церкву ходила бабуся, ходять батьки і я буду, і мені все одно, що це за церква. До того ж дуже потужно працює пропаганда з їхнього боку. Тому усе це так складно відбувається, хоча охочі перейти від УПЦ є у всіх парафіях. Релігійні питання часто дуже болючі і ніхто у них не надто хоче втручатись, особливо з боку влади. Хоча якщо йдеться про російську церкву, то це питання не лише релігії, а й безпеки. 

Якщо громада хоче перейти до ПЦУ, якими повинні бути її кроки, аби правильно оформити такий перехід?

Насамперед громада має зібратись та прийняти рішення, що вони хочуть перейти до ПЦУ. Кожна релігійна громада – це самостійна юридична особа, тож має право приймати такі рішення на загальних зборах. Після зборів вони мають ухвалити відповідний протокол про перехід. Далі вони мають звернутися до нас, якщо ухвалюють рішення перейти саме до ПЦУ.  Для нас важливо, аби рішення ухвалювала більша частина громади. Позиція нашого владики Варсонофія така, що якщо недостатня кількість людей хоче перейти, то краще нічого не починати, бо це призведе хіба до суєти на парафії. 

Часто думають: якщо парафія перейде до ПЦУ, ми примушуватимемо всіх служити українською мовою. Насправді у нас в статуті чітко прописано, що є дві богослужбові мови: церковнослов'янська й українська. Громада сама вирішує, яка мова їм підходить більше.

Скільки загалом парафій московської православної церкви є на Закарпатті?

Наскільки я знаю, на Закарпатті є близько семи сотень парафій УПЦ. У них тут достатньо серйозна мережа. Мабуть, одна з найбільших в Україні. 

Як ви вважаєте, чому саме на Закарпатті така велика кількість прихильників УПЦ МП, які вперто тримаються за російську церкву?

Згадайте історію, як з’явилась православна церква Московського патріархату на Закарпатті. Просто в один прекрасний момент вони вивезли усіх священників-греко-католиків та зайняли їхні храми. 

Дуже часто їхні священники, те, що вони проповідують – це рівень секти, де якщо ти хочеш змін, то не такий, не наш. До того ж уся московська церква відвернулася від православного світу, коли вони заборонили служити зі Вселенським патріархом. Вони самі себе загнали в таку ситуацію, з якої рано чи пізно доведеться виходити, але як вони будуть дивитись людям в очі?

У Волинській єпархії ПЦУ нещодавно повідомили, що від початку повномасштабної війни 43 волинські парафії УПЦ приєднались до ПЦУ, але лише три – зі священниками, а з часу одержання Томоса – це 130 громад із 16 душпастирями. Якщо на Закарпатті громади почнуть переходити до Православної церкви України без священників, чи зможете забезпечити їм достатню кількість священнослужителів?

Проблема зі священниками – це один з моментів, який стримує людей переходити до ПЦУ. Якби парафії почали масово переходити без священників, то на Закарпатті теж не вистачало б священників. Насправді ідеальний варіант, якщо громада переходить разом з душпастирем. І ми просимо, аби громади переконували своїх парохів. 

У нас є гарні приклади. Наприклад, отець Михаїл у Бичкові. Він був одним з перших, хто свідомо приєднався до ПЦУ і продовжує служити на своїй парафії. Жодного разу до нього не виникало жодних питань, так само йому не ставили жодних умов. Єдине, що у них змінилося на парафії – установчі документи.

Щиро кажучи, мені навіть шкода деяких священників УПЦ МП. Знаю, що серед них є багато, хто хотів би б приєднатися до ПЦУ, але не наважуються. Є відверто залякані. Але є частина свідомих агентів, які просто виконують свою роботу.