Якби композитор, народний артист, володар низки орденів, герой України, лауреат Національної премії імені Шевченка Мирослав Скорик, чиї перші роковини смерті вшановуємо сьогодні, написав тільки одну свою "Мелодію ля-мінор", він уже був би серед найкращих сучасних композиторів України. Адже створена для фільму "Високий перевал" на прохання його режисера Володимира Денисенка Скорикова "Мелодія" вже давно стала духовним гімном, який звучить практично за кожної суспільно значимої нагоди, щораз захоплюючи своєю емоційністю, проникливістю та щирістю почуттів, інформує "Еспресо.Захід".
Ми завжди любимо говорити: "йому могло б виповнитися…" Мирославові Скорику і справді 13 липня цього року могло б виповнитися 83 роки. Уродженець Львова, чиєю двоюрідною бабусею була видатна оперна співачка Соломія Крушельницька (яка, до слова, першою звернула увагу на абсолютний слух маленького Мирослава та порадила його батькам віддати хлопчика до музичної школи), відбувши ще дитиною разом зі своєю родиною заслання до Сибіру, сформований на музиці його улюблених Клода Дебюссі, Моріса Равеля, Лятошинського й інших композиторів, Мирослав Скорик у підсумку став дуже яскравим автором симфонічної та камерної музики, опери "Мойсей", кількох балетів, музики до понад 40 кінофільмів (серед яких "Тіні забутих предків", "Гуси-лебеді летять", "Лис Микита" та інші), першим, хто почав вкраплювати джазові елементи в українську естраду тощо.
Ні для кого не секрет, що обдаровані Богом люди часто є справді багатогранними. Ініціатор і співзасновник багатьох музичних фестивалів, серед яких "Музика українського зарубіжжя", "Контрасти" тощо, очільник журі міжнародних виконавських конкурсів і фестивалів (приміром, "Київ Мюзік Фест"), п'ять років (з 2011-го по 2016-й) художній керівник Київської опери, Мирослав Скорик також дуже любив спорт. Віртуоз не лише нот, а й м'яча, захоплювався багатьма видами спорту. А в зрілому віці, коли гасати по стадіону вже не дозволяло здоров'я, переключився на азартне полювання на гриби. Володар чудового почуття гумору та щирої, вирозумілої душі, цей композитор залишив по собі дуже світу теплу пам'ять не лише як про творця, а й як про людину.
Кажуть, людина вмирає тоді, коли вмирає про неї пам'ять. У найближчі десятиліття Мирославу Скорику, який знайшов свій останній спочинок на Личаківському цвинтарі у Львові, це не загрожує. Сьогодні ще раз згадаймо…