На "Мисі Недоброї Волі". Блог Ігоря Гулика

Скепсис очевидний. Але, на жаль, до схожих порівнянь хочеться вдаватися і коли йдеться про певні, м'яко кажучи, не завжди виправдані кроки чи плани української популістської влади.

На владному "Мисі Доброї Волі" точаться справжні баталії. Маю на увазі давнє протистояння Андрія Єрмака і головкома ЗСУ Валерія Залужного. Кажуть, останній потрапив у немилість після того, як не дозволив "селфитись" главі ОПУ на тлі мілітарних декорацій. Однак – то дрібниці.

Учора Залужний докладно пояснив, з якої такої "доброї волі" росіянам довелося утікати зі Зміїного. Їх викурили звідти українськими "Богданами". "Низький уклін конструкторам та виробникам української самохідної гаубиці "Богдана", яка відіграла важливу роль у звільненні острова", - сказав головком.

Однак за кадром залишилося кілька суттєвих деталей. Рішення про прийняття на озброєння "Богдани" ухвалене ще 2018 року. Але 2019-2022 роки минули у постійних чварах між виробниками та міноборони. Час згаяно, гроші витрачено на більш "привабливі" у сенсі відкатів речі. Тому гаубиць натівського стандарту у нас недостатньо. Мабуть, легше видирати їх у закордонних партнерів…

І ще один аспект Зміїного. Обізнані джерела твердять, що Зміїний вже пробували деокупувати, і операцію розробляв Кирило Буданов. Те, що очільник ГУР є фаворитом Зеленського, — факт загальновідомий. А ось спроба десанту на Зміїний виявилася провальною, та ще й з втратами…

Одне з колись шанованих вітчизняних ЗМІ, яке останнім часом, здається діє з "доброї волі", пояснюючи неоковирності Зе!команди, щобільше, — не робить висновків з очевидних ляпів після своїх публікацій, так от – це видання вчора оприлюднило чергову порцію зізнань "анонімів". Цього разу вони стосуються перспектив уряду Шмигаля, який буцімто "не встигає" за президентом.

Власне, оце "розслідування" можна вважати рекогносцируванням на місцевості. Тобто спробою з'ясувати реакцію суспільства на ймовірну зміну уряду. Чому так? Зокрема тому, що серед аргументів – чимало речей, які звично стають підставами для вотуму недовіри Кабміну, однак часто їхні причини варто шукати деінде. Найчастіше – у політичній площині або ж у кулуарних іграх зацікавлених осіб.

Наразі команді Шмигаля приписують "паливну кризу". Хоча, слід розуміти, що відсутність пального і його вартість на українських АЗС навряд чи стовідсотково залежали від клерків у міністерствах чи відомствах. Війна є війна – тому маємо і природне за своєю суттю рішення обмежити імпорт з країни-агресора, і спалені ракетними ударами нафтобази. І те, що Зеленський наказав "усунути недоліки" за помахом чарівної (не плутати з ебонітовою) полички — тобто за тиждень, — свідчення того, що він геть не розуміється на ситуації.

Я — не прихильник уряду Шмигаля, хоча він й галичанин. Але заради справедливості, і я про це писав, — причини в іншому. У тому, що прем'єр взявся дуже скрупульозно контролювати бюджетні витрати. Особливо у сфері вимог Банкової, яка, за звичкою, не має міри, коли йдеться про популістські рішення. Фахівці кажуть, що результати "бажання сподобатися" лежать на поверхні. Наприклад, пообіцяв зопалу Зеленський виплачувати по 100 тис. "бойових", і тепер треба виконувати ці обіцянки. Хоча – грошей катма.

Звісно, наші захисники мають отримувати гідні зарплати. Але їх варто визначати експертам, макроекономістам, а не вчорашньому акторові, який очікує оплесків.

Думаю, у Шмигаля є й інші причини для "контра" з Банковою. Він разом з Єрмаком очолює Національну раду відновлення. І, мабуть, обидва очільники схрестили списи на так званій оптимізації міністерств. До прикладу, чи є сенс об'єднувати мінкультури, спорт, молодь і міносвіти? Нонсенс, — кажу я. І, здається, це не тільки моя думка. Або для чого зливати у макабричного "восьминога" Мінрегіон з МінТОТ і Мінінфраструктури? Для проєктування "туристичних хабів" у нових чонгарах?

Знаєте, коли навіть в умовах війни дехто практикує принцип "своїх" і "не своїх" людей, "наближеності до тіла" чи "вух" впливового патрона, а в основу рішень закладають "хайп" і можливі "переможні лаври", - це за межею розуміння.

Коли народові говорять те, що він хотів би чути, а не чесно інформують про стан справ (з корекцією, звісно, на воєнний стан і державну таємницю), - це не просто популізм. Це – конструювання реальності, а точніше — брехня з усіма її невтішними наслідками.

Це "Мис Недоброї Волі" серед бурхливого океану країни, що воює, бо чи може владна воля бути доброю, коли розбивається вдрузки об жорстке життя?

Про автора. Ігор Гулик – журналіст, головний редактор сайту "Еспресо.Захід".

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.

Стежте за найважливішими новинами Львова, регіону, України та світу разом з "Еспресо.Захід"! Підписуйтесь на нашу facebook-сторінку та телеграм-канал.