На Львівщині військових реабілітують сплавами по Дністру

Як розповіла "Еспресо.Захід" учасниця табору Любов Цоп, у ньому взяли участь військові з госпіталів, реабілітологи, психологи та інші. Всього було близько 50 людей, з них більшість – військовослужбовці, з ампутаціями також.

Інклюзія – це не іншість, всі ми є рівними учасниками в суспільстві

Здавалося б, що сплав по річці — нездійсненна місія для людей з інвалідністю. Однак, зі слів Любові, "Манівці" не вперше проводять інклюзивний табір. Щобільше, самі хлопці-військові показали велику мотивацію та силу.

"Перший день розпочався сплавом на річці Дністер на катамаранах і рафті. Участь взяв навіть чоловік, який пересувається у візку, і він разом з усіма гріб. Я давно не бачила настільки мотивованих екіпажів, як з нашими військовими. Їхні поранення не стали на перешкоді. Вони настільки сильні, що іншим екіпажам ще доводилося їх доганяти. Переважно такий сплав триває 3 години й багато людей жаліються, що їм потрібен перепочинок, але не наші воїни. Вони не давали ні хвильки перерви, хотіли гребти лише вперед", – ділиться вона враженнями.

Одним сплавом активний відпочинок не обмежився, адже наступного дня на учасників чекав квест, до якого входила і можливість повправлятися у скелелазінні. 

"І це було неймовірно, бо хлопці з однією рукою чи ногою один одного підтримували та збиралися на верх надувного скеледрому. Чоловік, який пересувається на візку, також спробував на руках піднятися. Йому вдалося подолати декілька перешкод. І тут мова не про вміння, а про сталевий характер", – коментує Любов.

Метою табору було не лише проведення часу на природі, а й обговорення серйозних тем, таких як готовність нашого суспільства до великої кількості ветеранів з ампутаціями та інклюзивність нашої інфраструктури.

"Найгірше, чим поділилися хлопці, це коли деякі люди, львів’яни, починають засуджувати військових з інвалідністю та просять не з’являтися в якихось місцях, щоб їхні діти не лякалися. Важко уявити, що в цей момент відчуває захисник. Треба розуміти, що інклюзія – це не іншість, всі ми є рівними учасниками в суспільстві. Це ми й намагалися показати на таборі, адже хлопці чудово справлялися та відпочивали на природі – ні візок, ні милиці не ставали на заваді", – додає Любов Цоп.

Такі табори дають можливість усвідомити людям, що вони ще на багато що спроможні

Своїми враженнями "Еспресо.Захід" також поділився і Ярослав Бегас, який проходить реабілітацію у Львові. Ярослав родом з Вінниччини, був мобілізований восени 2022 року у 46 ОАеМБр. Вже у грудні на сході України захисник отримав поранення. Як каже сам, під ноги попала ПФМ-1 – заборонена протипіхотна міна "Лепесток". 

"Дівчата з фонду "Із янголом на плечі" нам завжди організовують багато цікавих заходів і цього разу покликали на табір. А я своєю чергою намагаюся скористатися такими моментами, аби не сидіти у чотирьох стінах, а спробувати активну реабілітацію. Це був мій перший сплав. Хочу ще на норовливішій річці повторити. На мою думку, таке проведення часу допомагає хлопцям. Це дає зрозуміти, що хрест на собі ставити не треба і життя триває. Такі табори дають можливість усвідомити людям, що вони ще на багато що спроможні", – коментує Ярослав.

Окремо чоловік згадує про скеледром як неабиякий виклик, але водночас і як про місце солідарності та підтримки між учасниками.

"Була дружня атмосфера і багато позитивних емоцій. Це спонукає до підтримки один одного, як фізичної, так і словесної. В такі моменти розумієш, що не один, і це відчуття багато чого вартує", – резюмує захисник.

Автор усіх фото: Олег Циб