Міський транспорт Львова спромігся стати першим в Україні – але не за зручністю чи комфортом. Блог Віктора Гальчинського

Одночасно у місті впроваджується такий довгоочікуваний електронний квиток "Леокарт", який мав зробити транспорт зручнішим та вигіднішим для львів'ян, а роботу транспорту - прозорішою для міської влади та громади. Та чи справді буде так? Швидше "ні", ніж "так", але спробую безпристрасно порівняти плюси та мінуси нової системи.

З позитивних моментів нової системи відзначу такі:

• У всьому громадському транспорті можна сплачувати за проїзд безконтактними банківськими картками, смартфонами та смарт-годинниками з платіжною функцією;
• З міською транспортною карткою "Леокарт" проїзд в автобусах подешевшав на 2 гривні;
• Завдяки пільговим "Леокартам" місто може порахувати кількість пільгових поїздок та заощадити на дотаціях транспортним підприємствам, компенсуючи їм лише виконані безплатні поїздки;
• З'являється облік готівки у водіїв автобусів - адже на кожну оплату має бути виданий паперовий е-квиток з QR-кодом, що підлягатиме контролю;
• В електротранспорті йдуть в історію радянські компостери та конфлікти з контролерами за незавалідовані квитки.

Мінусами нової системи є:

• Різке зростання тарифів на проїзд електротранспортом (на 40-100% залежно від форми оплати);
• Скасування зручних для пасажирів 90-хвилинних електронних пересадкових квитків та одно- і триденних туристичних проїзних на електротранспорт;
• Повна відсутність абонементів, квитків із визначеним часом користування та можливістю пересадок на транспортній картці "Леокарт" – складається враження, що місто взяло кредит, витратило 9 років і 6 з планованих 12 мільйонів євро, щоб впровадити "електронний компостер" та знижку в 2 гривні на проїзд в автобусі для власників транспортних карт "Леокарт";
• Безпідставне подорожчання місячних абонементів на електротранспорт майже удвічі. Безпідставне тому, що жодним чином не пов'язане з впровадженням нової системи оплати проїзду - на "Леокарт" сьогодні неможливо придбати жодного абонемента.

У підсумку: на сьогодні "Леокарт" – зовсім не те, що очікували львів'яни.

Із впровадженням е-квитка ми сподівалися:

• на зміну підходів до планування і роботи транспорту міста;
• на зникнення поняття "збитковий маршрут", "переповнення заради плану", самовільних зривів графіку руху водіями та закриття дверей перед носом у пільговиків, що мала би принести повноцінна автоматизована система оплати проїзду та осмислення транспорту як послуги для громади, а не як бізнесу;
• на вигідні тарифи для тих, хто багато їздить - скажімо, Вінниці ніщо не завадило впровадити на свою електронну транспортну карту місячний абонемент на безлімітне користування трамваєм, тролейбусом та автобусом за 750 грн або на 130 поїздок на місяць за 510 грн та безкоштовні пересадки протягом 30 хвилин після валідації разової поїздки при тарифі 8 грн (електротранспорт) та 12 грн (муніципальний автобус).

Натомість наразі маємо різке подорожчання проїзду та щастя придбати за 60 грн пластикову дисконтну картку на транспорт із можливістю моніторингу залишку та поповнення в мобільному додатку. Тож підтримую колег з espreso.tv, які назвали впровадження "Леокарт" розчаруванням року у Львові.

Джерело.

Про автора. Віктор Гальчинський, економічний експерт. 

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.