Знищення пам'ятника синові у Троїцькому на Луганщині Валентина Матвіїв прокоментувала журналістці "Еспресо.Захід".
Могили й пам’ятники українських воїнів росіяни почали знищувати ще на початку повномасштабного вторгнення. Кричущий вандалізм вороги вже вчинили з могилою Мирослава Мисли під Харковом і Василя Сліпака на Донеччині
Валентина Матвіїв – мама воїна 24 "королівської" бригади Тараса Матвіїва. Два роки тому захисник загинув поблизу с. Троїцьке на Луганщині. Досі на території школи у селищі стояв пам’ятник Тарасові. Втім росіяни окупували Троїцьке та знищили монумент.
"На початку повномасштабного вторгнення на тимчасово окупованих територіях окупанти почали знищувати могили і пам'ятники наших захисників, – каже Валентина Матвіїв. – Тому ми відразу зрозуміли, що чекатиме на пам'ятник синові в Троїцькому. На той час селище було всього-на-всього за якихось кілька кілометрів від ворожих позицій. Такий кричущий вандалізм ворог уже вчинив з могилою Мирослава Мисли під Харковом і з пам'ятником Василю Сліпаку на Донеччині. Втім у нас була надія, що наші хлопці втримають позиції навколо Попасної і школа, на території якої стояв пам'ятник Тарасові, залишиться під їхнім контролем. Та, на жаль, після тривалих важких боїв з великими втратами бригада, в якій служив син і яка встановила на його честь цей пам'ятник, змушена була відступити".
Валентина Матвіїів розповідає, що досі підтримує зв’язок з директоркою школи у Троїцькому. Вона й надіслала матері відео, на якому видно, як окупанти знімають з навчального закладу синьо-жовтий стяг.
"Більше місяця директорка школи провела у підвалі свого будинку і, на щастя, їй та її родині вдалося евакуюватись у безпечне місце. Після оприлюднення всіх звірств росіян можна було тільки уявити, яка доля чекала б на цілком проукраїнського директора школи, – додає Валентина Матвіїів. – На відео не видно пам'ятника, але він розташований зліва від знятого. Очевидно, місцеві, які там залишилися, повідомили їй про цей акт вандалізму. Нам було боляче, але ми були вже готові до цього. Насамперед боляче через те, що це позиція, яку захищав Тарас та його побратими, тепер окупована ворогом. Боляче, бо пам'ятний знак встановили хлопці Тараса, які воювали з ним пліч-о-пліч до останнього його подиху. Боляче, бо батько, кохана, побратими, друзі Тараса проїхали всю Україну, щоб побувати тоді на відкритті. Тоді приїхали чимало його друзів, які вже загинули: комбриг Тараса – полковник Валерій Гудзь, ротний Роман Шпитко і ще багато воїнів з 24 бригади. Цей біль у тисячі разів більший, ніж біль за пам'ятник синові. Це всього-на-всього граніт. Його можна зробити і поставити заново. Та не повернути життів тих, хто поліг на полі бою".
За словами пані Валентини, нині єдина надія і віра в те, що Збройні сили України виб'ють ворога з Попасної та інших тимчасово окупованих територій. І назавжди відіб'ють у росіян бажання сунутись на українську землю.
"Коли повернемо території, ми все відбудуємо, відродимо та відновимо і пам'ятники нашим захисникам – також. Утім основне – не пам'ятники, а пам'ять про них, яка має жити в серцях вдячних українців за те, що саме за них такі воїни, як наш Тарас, як Мирослав Мисла, як Василь Сліпак і ще тисячі й тисячі віддали свої життя", – підсумувала Валентина Матвіїв.
Стежте за найважливішими новинами Львова, регіону, України та світу разом з "Еспресо.Захід"! Підписуйтесь на нашу facebook-сторінку та телеграм-канал.