Твори трьох поколінь найближчої родини – діда, батька та сина - об'єднала виставка скульптури "Василь Володимир Василь Одрехівський. Скульптура", яка відкрилася у Національному музеї у Львові. Проєкт, зміст якого склали не лише різьблені, тесані та ліплені твори, а й фото, відео та AR-робота, присвячено сторіччю від дня народження патріарха творчого роду – заслуженого діяча мистецтв України Василя Одрехівського. І він є виявом певного культурологічного зрізу львівського мистецтва за останніх 70 років, інформує "Еспресо.Захід".
Властиво, мова про трьох цілком різних художників, попри їхні родинні узи та те, що працюють в одній царині – скульптурі. Тій, в яку кожен до безмежжя закоханий по-своєму і де кожен бачив та бачить власні приваби. Думається, якби виставка була тільки ювілярова – заслуженого діяча мистецтв України Василя Одрехівського - що народився та виріс на Лемківщині, а професійним митцем став у Львові, теж було б гарно. Бо є що оглядати і про що говорити. Однак аж ніяк не так динамічно та повноводо, як вийшло у підсумку.
"Ми – митці трьох поколінь і нас об'єднує одна мистецька школа – Львівська національна академія мистецтв, - зауважив для нас Володимир Одрехівський. - Але одночасно ми виросли і сформувалися в різних середовищах, які відмінні межами інформативно-культурного простору. Таким чином ми різні і відмінною є наша пластична мова. І водночас нас об'єднує розуміння приналежності до роду, особливе відчуття минулого, сьогоднішнього і майбутнього, закоріненість в рідну культуру і заразом відкритість, постійне бажання розвиватися, оновлюватися і пріоритет свободи духу як найвищої цінності в житті".
Найстарший Василь Одрехівський постає у межах експозиції як митець, який в трактуваннях форми майстерно використовував прийоми народної лемківської різьби і залишив прийдешнім чудові скульптурні портрети, серед яких по-особливому заторкує глядача Василь Барвінський. І не один він. Володимир Одрехівський хвилює своєю, як завжди, дуже чуттєвою пластикою з філософією в основі, за чим стоять його неперервні творчі практики з формою та простором, спроби трансформацій форми через власну свідомість із врахуванням інтелектуально-емоційного сприйняття. Василь Одрехівський-молодший прокладає власну творчу стежку, зіставляючи абстрактне і реальне, і часто йдучи саме від абстрактної форми (а не навпаки), зосереджуючись саме на конструкціях духу, а не на буквальних ідейних посланнях.
З огляду, що зараз у львів'ян на слуху з приводу майбутнього встановлення у Львові скульптури Моцарта-сина намагання цього талановитого музиканта та композитора вийти з тіні знаменитого батька, я поцікавилася у Василя Одрехівського-молодшого, а як йому у затінку своїх визначних родичів.
"Насправді я не відчуваю тиску, - сказав Василь Одрехівський. – Сьогодні світ значно динамічніший, ніж в часи Моцартів, більше можливостей навіть в чомусь одному піти різними шляхами. Відтак, напевно, через те, що пробую себе не тільки в класичній скульптурі (хоча вона у мене не така вже й класична), а й в інших формах сучасного мистецтва - інсталяціях, перформенсах тощо (зокрема тактильному макетуванні, чим завдячую знайомством з невтомною енергійною очільницею Ресурсного центру освітніх інформаційних технологій для осіб з особливими потребами Національного університету "Львівська Політехніка" Оксаною Потимко, з якою втілюємо цікаві проєкти) не маю відчуття, що на сонячне світло із затінку ніколи не вийду. Та й переживань, що мене можуть порівнювати з батьком чи дідом, також не маю. Адже це насправді неважливо. Важливо мати можливість творити так, як відчуваєш, творити те, що хочеш, і бути сміливим. Наразі мені це вдається".
Виставка експонуватиметься до кінця травня.
Фото: Ярина Коваль
Стежте за найважливішими новинами Львова, регіону, України та світу разом з "Еспресо.Захід"! Підписуйтесь на наш Telegram-канал.