Львів - не приватна власність Садового
Не втримався, щоб і собі не сказати два слова про так званий пам`ятник Моцарту-сину. Не буду озвучувати своє суб’єктивне естетичне сприйняття цього творіння, а зупинюся на морально-правовій стороні справи. А там все дуже паскудно. Хоча б тому, що львів’ян двічі обдурили.
Хто слідкував за перипетіями встановлення скульптури, памятає, як нам хвацько розповідали про його концепт, зокрема, чому частина пам’ятника має бути у золотих тонах. Тому питання №1: чому скульптура, встановлена на площі Маланюка не відповідає проєкту, який було представлено львів’янам?
Але ще більший обман стався 29 квітня, коли виконком Садового прийняв рішення "Про встановлення алегоричної скульптурної композиції (пам’ятного знака) для відзначення 230 – річчя від дня народження Франца Ксавера Моцарта на пл. Є. Маланюка". У рішенні – жодного слова про пам’ятник. І тут логіку Садового легко прочитати, адже, якби йшлося власне про пам’ятник, то довелося б організовувати конкурс, що в плани мера, очевидно, не входило.
Я, може, не акцентував би увагу на незрозумілому поспіху, з яким приймалося рішення про увічнення Моцарта-сина, якби не пам’яталася історія зі спорудженням пам’ятника Андрею Шептицькому. Пригадуєте? До сьогодні не до кінця зрозуміло, чим Владика не вгодив міській владі, яка до неможливості затягувала встановлення монументу найвидатнішому львів’янину. Справа, нагадаю, зарухалася лише тоді, коли представники церкви, громадськість і народні депутати відкрито звинуватили Андрія Садового у саботажі.
Фото: Володимир Гірняк/facebook
Особисті уподобання і ставлення до історичних персон були б особистою справою Садового, якби це стосувалося його помешкання, чи подвір’я. Але Львів – це не його приватна власність.
Почув днями навіть конспірологічну версію про "московську руку" у всій цій історії. Те, що встановлення такого неоднозначного мистецького твору в такий хамський спосіб викличе спротив значної частини львів’ян, було очікувано.
Очевидно, що сморід розійдеться далеко за межі Львова. У Європі ж ніхто не буде з’ясовувати, що там і до чого. Просто підуть сигнали, що "львівські рагулі" проти Моцарта. Як і проти джазу. Провівши паралелі і виставивши львів’ян темними невігласами, можна спробувати відбілити і фестивалі за російські гроші, і обійми Садового з путінськими олігархами.
Я не надто вірю в конспірологію, але переконаний в одному. Садового треба втихомирити і пояснити, що він – лише один із жителів Львова, а не весь Львів. Зрештою, громада своє слово вже де-факто сказала. Сподіваюся, що вже на найближчій сесії Львівської міської ради належну оцінку волюнтаризму міського голови дадуть і наші депутати.
Про автора. Володимир Гірняк, голова координаційної ради партії "Громадянська позиція".
Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.
Стежте за найважливішими новинами Львова, регіону, України та світу разом з "Еспресо.Захід"! Підписуйтесь на нашу facebook-сторінку.
- Актуальне
- Важливе