І Давида Арахамію. Бо волонтьор, ніколи не скурвиться.
І Маряну Безуглу, Лізу Богуцьку, Ірину Верещук, ту пані, що "сосна корабельна" (ніхто й не пригадає її прізвища без гуглу). Тому що, патамушта.
А от Андрія Єрмака ніхто не обирав.
До чого це я? - А до того, що це наша реальність. І не варто її підміняти тими реальностями, які б нам хотілося. Ліз Трасс - не наш керівник. Наш керівник - Володимир Зеленський. І нам ще якийсь час жити під його "мудрим" правлінням. І всіх вищеперечислених.
А на думку Володимира Зеленського цей "час" - не якийсь, а до кінця його віку. Ми маємо цілувати його дупу, радіти його телячим рішенням з порятунку іканоміки і дякувати що не втік.
Це наша реальність, а не закордонна пані, яка прийшла до влади тому, що попередній закордонний керівник проводив вечірку під час коронавірусу, і змушений був подати у відставку через цю страшну "провину".
Я знаю, всі ми, і я теж, вболівали за Трасс в іншому контексті. Як друга України. Точніше, ймовірно, більшого друга ніж її суперник. Але, друзі мої, чи не зарано видавати аванси? Давайте будемо дякувати за конкретні дії, а не просто так, радіти як діти, а потім розчаровуватись. І я зараз не про Ліз Трасс, я про нашу поведінку. Поведінку інфантильну, яка має зникнути.
На її місце має прийти прагматизм і усвідомлення реальності. Що ми обрали не Ліз Трасс. А Володимира Зеленського. Андрія Єрмака ж ніхто не обирав...
Про автора. Mason Lemberg (псевдонім) - політичний оглядач.
Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.
Стежте за найважливішими новинами Львова, регіону, України та світу разом з "Еспресо.Захід"! Підписуйтесь на нашу facebook-сторінку.