Кузьма, "Побєда" і не Берлін: у Львові першими в Україні сценізували книжку Скрябіна

Про це інформує Еспресо.Захід

25 січня на сцені "Стрих" театру ім. М.Заньковецької покажуть прем’єру – виставу "Я, "Побєда" і Берлін" за книжкою Кузьми Скрябіна. І мова навіть не про те, що ця книжка, яка побачила світ у  видавництві "Фоліо" у 2006 році, уже наступного року посіла друге місце у рейтингу журналу "Кореспондент". І навіть не про те, що вона - автобіографічна. 

А про те, що особистість співака, композитора, письменника, телеведучого, продюсера та актора Андрія Кузьменка (як усі звикли його називати - Кузьми Скрябіна) не втрачає своєї притягальності навіть через роки після того, як культового на ранній українській електронній сцені лідера гурту "Скрябін" трагічно не стало. Ще одне підтвердження великої популярності цієї особистості навіть після смерті - квитки на всі вистави "Я, "Побєда" і Берлін" до кінця зими вже розпродані, хоча глядач ще жодного разу цю постановку не бачив.

Щоб було що сказати ще до того як – театр напередодні провів відкриту репетицію вистави за участі окремого кола  людей, серед яких були також дружина Кузьми Скрябіна Світлана Бабійчук, його батько та журналісти.  Адже вистава виходить ще й напередодні дня поминання Кузьми : 2 лютого 2015 року  на трасі Кривий Ріг – Кіровоград автівка "Тойота Секвоя", якою кермував Кузьма, зіткнулася з молоковозом. Від отриманих травм музикант загинув на місці. Йому було 46 років.

"Ця вистава — більше, ніж я сподівалася, — скаже в антракті Світлана Бабійчук (Кузьменко). — Вона така модернова, дотепна. А тому чесно — я у захопленні. Вірю, що Андрій нас бачить і, мабуть, також радіє за постановку. І думаю, що зараз він аплодує заньківчанам стоячи — зі сльозами на очах. І ще думаю, що ця вистава дасть трішечки тепла нашим змученим душам, ми щиро посміхнемося і щось, можливо, пізнаємо для себе".  

Таки так. Вистава і справді добряче перемикає свідомість. Хтось згадує свою юність у тих жорстких 90-х, інший просто добродушно кепкує у душі з того часу, ще інший захоплюється, як вміло можуть трансформуватися актори цього театру, дослухаючись до тих чи інших режисерських вимог. Хоча найважливішу вимогу у цьому випадку молода режисерка з Києва Вероніка Літкевич (яка інсценізувала цю книгу Скрябіна самостійно) і до акторів і сама до себе ставила тільки одну - не втратити баланс між гумором, який є у книзі, та історіями, що їх переживав герой. І їй це вдалося. 

"Коли не знаєш, з чого почати, то закрадається думка: чи варто починати взагалі? - розгортаємо книжку  "Я, "Побєда" і Берлін". - Але є про що розказати і, видно, доведеться все-таки з чогось почати. Наприклад, з того, що я зайшов до Ориськи. Вона жила в моєму вонючому під’їзді на три поверхи вище. Під’їзд воняв не через те, що там жили ми з Ориською, а просто воняв, як воняли в той час усі совєцькі під’їзди. Я подзвонив у двері, і вона відкрила. Тоді як радянська молодь була спрямована на штурмування наукової ниви, Ориська триста восьмий раз повернулася з товаром із Турції і збиралася поїхати туди через пару днів, щоб задовольнити потреби українських трударів у светрах "Бойс".

З цього починається і дійство. І питання геть не в тому, чи вдалося акторові Ярославу Дерпаку бути схожим на молодого Кузьму, через світогляд якого і подані усі його реальні пригоди під час подорожі до Берліна. Зокрема щоб "штовхнути" антикварну машину та дітей-манекенів на її "борту" за грубі гроші ( в іншому акторському складі образ Андрія втілює Ярослав Федорчук). Бо це насправді не обов'язково - зовнішньо бути схожим. Головне - передати ту внутрішню енергію, а ще - "суцільне шаленство, хуліганство та веселу дурість молодості", що є супутниками певного віку без огляду на час та географічні координати. І актор із цим завданням впорався. Як впоралися й інші  - Соломія Кирилова, Володимир Пантєлєєв, Дмитро Каршневич, Андрій Войтюк, Ірина Швайківська, Степан Глова, Олександр Норчук та інші. 

"Я скажу, як  Андрійко завжди  казав наприкінці своїх виступів: "Люди, добре, що ви є. Добре, що я з вами. Дякую вам, люди, я вас люблю" - поділився враженнями тато Кузьми Скрябіна Віктор Кузьменко. - Мені - як батькові - було дуже важливо цю виставу побачити. Мене повернули у ті часи, коли я був свідком тих усіх подій — з тою "Побєдою", з тими манекенами, поїздкою в Берлін. Реакцію мами на купівлю цієї машини ви у виставі побачили. А я, як батько, знаючи його бажання мати автомобіль — навіть такий, як та «Побєда», розумів, що цей вчинок додав синові впевненості у досягненні поставленої мети, незалежно від обставин. Я тоді був задоволений, що він купив свою першу машину. Нехай це було старе авто, але воно дало йому у житті багато досвіду".

Властиво, "Побєда" у виставі - персонаж також головний, не менш вартісний, ніж образ Кузьми. І це - реальна машина, хай потовчена, облізла, бувала у різних транспортних та житейських перепетіях. Як її - вагою 3,5 тонни - піднімали на четвертий поверх, де розташована сцена " Стрих" - справжня загадка.

"Це магія, - каже Вероніка Літкевич. - Але ми впоралися". Впорався театр ім. М. Заньковецької в особах усіх причетних і зі сценічним  дійством, яке вийшло дуже атмосферним та драйвовим, у добротному живому музичному супроводі, до якого час від часу долучався і глядач, стиха підспівуючи улюблені хіти. 

То що ж заньківчани - браво!

До речі, наприкінці весни цього року на великі екрани вийде художній фільм, знятий за цією ж книгою Кузьми Скрябіна. Однак то вже цілком інша історія…

• У театрі ім. Заньковецької поставили виставу "Я, "Побєда" і Берлін" за творчістю Скрябіна