"З пістолетом у шухляді": повернення ректора Стефана Ямпольського

Про це інформує Еспресо.Захід

Дослідження "З пістолетом у шухляді" знаної журналістки та відповідальної редакторки Центру комунікацій Національного університету "Львівська політехніка" Тетяни Вергелес, яке днями у цьому університеті дуже поважно представили, є п’ятою і завершальною книжкою у "ректорському п’ятикнижжі". 

Мова про втілення ініціативи ректора цього вищого навчального осередку Юрія Бобала видати серію спогадів про керівників  Політехніки радянського періоду і початків Незалежності. Книга "З пістолетом у шухляді" присвячена особистості українського вченого-економіста, який очолив Львівський політехнічний інститут в часи сталінського лихоліття - у 1944-1953 роках. Їй передували життєписи Юрія Рудавського, Михайла Гаврилюка, Григорія Денисенка та Миколи Максимовича.

"Кожен із ректорів, усі життєписи яких побачили світ у видавництві Львівської політехніки, був особливою людиною, - сказав на презентації книги Юрій Бобало. - Однак ректорство Стефана Ямпольського дуже відрізнялося від ректорства інших особистостей. Приїхавши до Львова у 1944 році, що застав цей 38-річний східняк родом з Ізюма на Харківщині? Заняття упродовж довгого часу не проводились. Чимало викладачів ( хто вижив у ці воєнні лихоліття) виїхали до Польщі. Науково-технічна база або зруйнована або розграбована. Студентів майже немає. Отож йому довелося зробити наголос саме на вирішенні цих проблем. А що таке кінець 40-х -початок 50-х років у Львові? Це окрім важкої атмосфери, просякнутої компартійною ідеологією, ще й перетворення міста у промисловий центр, коли відкриваються заводи та різні промислові об'єднання, що потребують високопрофесійних кадрів. І йому вдалося їх запропонувати".

Дослідження про Стефана Ямпольського стоїть осібно ще й через те (і на цьому теж акцентували промовці), що практично не залишилося тих людей, які могли би щось згадати про цього чоловіка з особистого досвіду. Однак Тетяні Вергелес поталанило - вона розшукала двох львівських політехніків - Вадима Големба та Йосифа Петровича, які називали себе "останніми з могікан". Адже поодинокі, хто дожив донині і особисто знав Ямпольського у львівський період його кар'єри. Утім виходу книги вони не дочекалися: видання побачило світ, коли їх уже не було серед нині сущих. Не дочекався книги і син героя цього дослідження Юрій Ямпольський, який чимало розповів Тетяні Вергелес про свого тата в позаінститутському середовищі.

"Чесно кажучи, коли я говорив з Тетяною Вергелес про потребу такого дослідження, то думав, що книга буде значно тоншою", - зауважив Юрій Бобало. І аж ніяк не через те, що особистість Ямпольського у чомусь програє іншим. Не програє. Попри те, що за 200-річну історію Львівської політехніки з-поміж близько 60 очільників він був чи не  єдиним, хто - приймаючи у своєму кабінеті незнайомця - стискав у шухляді стола руків'я пістолета, бо такі були часи. А цілком з іншого приводу - не думав, що авторка творитиме  портрет героя не просто як скульптуру у музеї, а продиратиметься крізь час, щоби цього героя зрозуміти, розповідатиме про "підсталінську" Львівську політехніку некон'юнктурно, пам'ятаючи, що людина не обирає час, у якому живе, співставлятиме тоді і сьогодні. 

Отож тримаємо у руках книжку, яка інтригує не лише політехніків, а й усіх зацікавлених в історії міста. Бо місто - це насправді не камінь, а насамперед люди, які тут жили, живуть і житимуть. Особливу книжку, яка не є ні одою, ні панегіриком, а також не є судовим вердиктом. У ній є час, його особливості і людина в контексті свого часу. А ще є зв'язок із нами нинішніми. І це - найцінніше.

"Вивчення історії Політехніки - це завжди вихід за стіни Політехніки, - зі знанням справи скаже Тетяна Вергелес на представленні книги (адже також є співавторкою дослідження про ще одного ректора цього вищого навчального осередку - Миколу Максимовича). - І це вивчення засвідчує, що Львівська політехніка попри усі особливості нашарування часів завжди давала базис для геніїв місця. А це ті люди, яких Львову ніколи не бракувало"

P.S. До речі 5 жовтня, в межах Букфоруму, у холі Музею етнографії та художнього  промислу Тетяна Вергелес на своїй автограф-сесії підписуватиме книги всім охочим.