Вікторії Амеліній виповнилось б 40: історія письменниці зі Львова, яка стала розслідувачкою російських злочинів

"Еспресо.Захід" розповідає більше про життя та спадок письменниці.

Життя і творчий шлях Амеліної

Вікторія Амеліна народилася у 1986 році у Львові. У 14 років вона емігрувала до Канади, проте згодом повернулася в Україну. У Львівській політехніці здобула ступінь магістра комп’ютерних технологій.

Працювала програмісткою та обіймала керівні посади в міжнародних IT-компаніях. Водночас Вікторія завжди мала хист до письма. У 2014 році вона стала лауреаткою національної премії "Коронація слова" та дебютувала в прозі романом "Синдром листопаду, або Homo Compatiens", який увійшов до десятки рейтингу "ЛітАкцент–2014". Наступного року роман перевидали, і він потрапив до короткого списку Премії Валерія Шевчука. Книга одразу привернула увагу критиків і читачів глибоким психологізмом та тонким відчуттям людських емоцій.

Наприкінці 2015 року Амеліна залишила кар’єру в IT, щоб повністю присвятити себе письменницькій діяльності. Її наступні твори — зокрема "Дім для Дома" та "Коханці юстиції" — утвердили її як одну з провідних постатей сучасної української літератури. Вікторія стала членкинею Українського ПЕН, а роман "Дім для Дома" визнали найкращою українською прозовою книгою 2017 року на фестивалі "Запорізька книжкова толока".

У 2016 році вийшла її перша дитяча книжка "Хтось, або Водяне Серце", а у 2021-му — "Е-е-есторії екскаватора Еки". Вікторія багато подорожувала світом — від Тибету до Кремнієвої долини, а також публікувала колонки в онлайн-виданнях "Збруч" і НВ.

У 2021 році Амеліна стала лауреаткою літературної премії імені Джозефа Конрада та заснувала Нью-Йоркський літературний фестиваль у селищі Нью-Йорк Бахмутського району Донецької області.

З початком повномасштабного російського вторгнення вона долучилася до громадської організації Truth Hounds, яка займається документуванням воєнних злочинів. 26 лютого 2022 року, коли тисячі людей залишали Україну, Вікторія перетнула кордон у зворотному напрямку — щоб бути разом із тими, хто залишився. Упродовж усіх місяців великої війни вона збирала свідчення, допомагала постраждалим, виступала на міжнародних подіях, відвідувала прифронтові та деокуповані міста й документувала злочини російських окупантів.

У вересні 2022 року саме Вікторія Амеліна знайшла в саду в селі Капитолівка на Ізюмщині захований щоденник закатованого росіянами письменника Володимира Вакуленка. Згодом вона представляла його спадщину в Харківському літературному музеї та продовжувала дослідження війни й воєнних злочинів.

27 червня 2023 року Вікторія перебувала в Краматорську разом із делегацією колумбійських журналістів і письменників. Під час вечері в ресторані в центрі міста російські війська завдали ракетного удару по будівлі. Амеліна зазнала тяжких поранень і 1 липня 2023 року померла в лікарні Мечникова у Дніпрі.

У письменниці залишився син. Вікторію Амеліну поховали у Львові на Личаківському цвинтарі.

Спадщина письменниці

Вікторія Амеліна активно підтримувала розвиток української культури й мистецтв.  Її твори були перекладені польською, чеською, німецькою, нідерландською та англійською мовами. Нещодавно роман "Дім для Дома" з’явився також іспанською.

У 2024 році у Великій Британії вийшла збірка, присвячена російсько-українській війні та пам’яті Вікторії Амеліної. Британське видавництво Jetstone опублікувало книжку "Писати під вогнем: поезія і проза з України та Black Country", до якої увійшли твори українських і британських авторів.

фото: Польський Інститут у Києві

У січні 2024 року письменницю посмертно нагородили орденом "За заслуги" III ступеня, а в березні цього року — премією Норвезької спілки письменників за свободу самовираження. Це перший випадок в історії премії, коли її присудили після смерті автора.

У лютому 2025 року у Великій Британії офіційно вийшла у світ книга Амеліної "War & Justice Diary: Looking at Women Looking at War" ("Щоденник війни і правосуддя: Дивлячись на жінок, що дивляться на війну").

У грудні 2025 року Вікторію Амеліну посмертно визнали почесною громадянкою французького міста Ліон.  Цим статусом щороку відзначають правозахисників й активістів з різних країн світу — до Дня прав людини (10 грудня).

Премія Орвелла

У червні 2025 року Амеліна отримала премію Джоржа Орвелла у категорії Political Writing ("Політичний нонфікшн") за книгу "Дивлячись на жінок, які дивляться на війну".

"Незабутня картина людських наслідків війни", – сказав про книгу голова журі Кім Даррок.

Йдеться про незавершену книгу Вікторії Амеліної "Дивлячись на жінок, які дивляться на війну", що поєднує щоденникові записи, інтерв'ю, репортажі з місць воєнних злочинів та поезію. Книга вийшла у 2025 році у видавництві William Collins, а передмову до неї написала Маргарет Етвуд.

"Амеліна привносить у свою розповідь гостроту журналістки та майстерність природженої письменниці, що робить її справжньою спадкоємицею Джорджа Орвелла", – зазначив Кім Даррок.

Коли Росія вторглася в Україну у 2022 році, Амеліна працювала над романом, але невдовзі перейшла до поезії та документалістики. Вона надіслала подрузі останній варіант книги "Дивлячись на жінок, які дивляться на війну" незадовго до своєї смерті. 

фото: The Orwell Prize

Після її смерті у віці 37 років група письменників разом з чоловіком Вікторії Алексом упорядкували матеріал – який, за їхніми оцінками, становив близько 60% від того, що планувала Амеліна – у зручну для читання версію, додавши виноски та іноді вставляючи матеріал з попередніх чернеток.

Від імені Вікторії Амеліної нагороду прийняв її чоловік. 

Премія імені Джорджа Орвелла присуджується за твори, які "здатні перетворити політичний текст на мистецтво". Таке побажання залишив сам Орвелл у своєму заповіті. Призовий фонд премії становить 3 тисячі фунтів. Призові кошти будуть спрямовані на підтримку фестивалю, який започаткувала Вікторія Амеліна в Україні, Нью-Йоркського літературного фестивалю.

Нью-йоркський літературний фестиваль

Нью-йоркський літературний фестиваль (NЛФ) заснований письменницею Вікторією Амеліною для підтримки громади містечка Нью-Йорк Донецької області, а також для промоції справжніх Донеччини та Луганщини в Україні. Фестиваль вперше відбувся восени 2021 року.

Друзі Вікторії Амеліної продовжують розвивати проєкти Нью-йоркського літературного фестивалю, зокрема заснований нею конкурс есеїв для підлітків і табір для переможців конкурсу NYCamp.

"Були запити проводити фестиваль в американському Нью-Йорку. Але для Віки було дуже важливо, щоб локаційно ця подія відбувалася саме на Донеччині, саме в Нью-Йорку. Тому ми поки чекаємо деокупації цього міста. І сподіваємося, що з фестивалем ми повернемось найближчим часом.

Організація працює, продовжує створювати, творити конкурси есе. Ми розширили географію проєкту до Торецького району і запрошуємо підлітків з усюди подаватися. Я думаю, що організація часом ще буде розширювати діяльність і кількість проєктів, і в пам'ять Вікторії, і втілювати мету її роботи останніх років, і життя", — розповідала “Суспільне Донбас” подруга та колега загиблої Софія Челяк.