Відома художниця Зоя Скоропаденко провела низку культурних заходів у Токіо

Про це передає "Еспресо.Захід". 

Відомо, що українська мисткиня провела у Токіо дві виставки, майстер-клас для українських біженців, взяла участь у фестивалі Коіноборі та зустрілася із віцеміністром парламенту Японії Асахі Кентаро.

Коіноборі у пам'ять філософа Євгена Гулевича

Щороку у наприкінці весни по всій Японії відбувається кількатижневий фестиваль Коіноборі (Коропів). У цій країні коропи вважаються символом стійкості і наполегливості. За легендою, коли короп піднімається вверх проти сильної течії, він перетворюється на дракона. Відтак японським дітям бажають бути такими ж, як і коропи – мужніми і не здаватися перед перепонами. Раніше у перший день фестивалю відзначали День хлопчиків, зараз цей фестиваль присвячено Дню дітей, національному святу, котре відзначають п’ятого травня.

У Токіо фестиваль відбувається у парку центрального району Мідтаун. Цього року частиною цього міжнародного проєкту стала робота Зої Скоропаденко, присвячена загиблому у війні проти Росії українському філософу Євгену Гулевичу.

"Я дуже рада вдруге взяти участь у цьому престижному артфестивалі. А ще я була подвійно щаслива побачити, як мій коіноборі майорить на вітрі, оскільки саме під час мого перебування в Японії  відбулося відкриття фестивалю. Мій малюнок - вшанування пам’яті загиблих героїв, і зокрема – мого друга та однокурсника Євгена Гулевича", – розповіла Скоропаденко.

За сприяння Посольства України в Японії та на запрошення від Мідтаун Токіо Зоя Скоропаденко створила спеціальний прапор коіноборі – "Peaceful Reverie" ("Миролюбна мрійливість"). Український варіант коропа від Скоропаденко – кіт, який спокійно відпочиває на стільці, символізуючи бажаний мир і спокій, а плавники коропа віддзеркалюють кольори українського прапора.

Символ кота, котрий, пливучи проти течії, стає драконом, тиха стійкість, котра стає непереборною мужністю і надією, мабуть чи не найліпше відображає суть подій в Україні.

Також Зоя, спільно зі своєю японською колегою Кіною Сато провела виставку "Cats, Owls, and Mountains", на якій було продемонстровано інші її картини на цю тему. Виставка відбулася у галереї Aiiima в Токіо. Це вже четверта виставка за участю Зої Скоропаденко у цій галереї.

"Надія з України"

Під час перебування у Японії Зоя не тільки малювала сама – а й допомагала малювати іншим. Вона провела майстер-клас з малювання квітів для українських біженців в Японії. Квіти від співвітчизників, намальовані на папірцях для нотаток, згодом доєдналися до малюнків самої художниці – і так було створено виставку "Надія з України".

На ній представлено 47 картин, на яких зображено символічних птахів, що представляють різноманітні префектури Японії.

Основним образом для всіх картин стала скульптуру "Надія", створена Скоропаденко у 2015 році для Фукусіми, а у 2019 році – для Національного музею Чорнобиля у Києві. На кожному ретельно створеному малюнку зображено камінь, прикрашений офіційним птахом відповідної префектури.

Прикрашають кожну роботу намальовані квіти від українських біженців, котрі демонструють щиру вдячність Японії за непохитну солідарність у ці важкі часи.

Виставку було відкрито за підтримки Посольства України в Японії та Уряду Японії у одному з найбільш атмосферних і престижних районів Токіо Шібуя, у центрі "Хімаварі" ("Соняшник"). Японсько-українська команда центру також відкрила там кав’ярню "Кокорогото", у якій працюють молоді українці, що знайшли прихисток в Японії. Так утворився осередок, в якому українці можуть зустрічатися, спілкуватися, відпочивати душею і куштувати українських страв. На відкритті зібралось понад 200 українців.

Під час нещодавньої зустрічі зі Скоропаденко віцеміністр парламенту Асахі Кентаро висловив щире захоплення проєктом.

"Я дуже рада що проєкт "The Hope from Ukraine" підтримало не лише Посольство України в Японії, а й японський уряд. На зустрічі в Уряді Міністр пан Асахі запевнив мене, що проєкт і далі буде підтримуватися Японією, і ми будемо розвивати подальшу співпрацю. Діалог між Україною та Японією важливий не лише для нас,  українців, але і для японців, які нас щиро підтримують. У часи глобальних потрясінь Японія стала нашим вірним  союзником, надаючи щедру підтримку українцям у межах своїх кордонів і за їх межами. Зі свого боку, я й надалі буду поширювати міжкультурний обмін між нашими країнами, які мають стільки спільного, і я дуже вдячна Центру Шибуя Гімаварі та його керівницям – Маріко Укійо та Ірині Маковській за їхню працю задля єднання спільноти українських біженців", – зазначає Скоропаденко.

Львівські вулички на вулицях Монако

Поки Скоропаденко мандрувала Японією, у Монако, в мінігалереї La Vitrine Contemporaine триває виставка "Blue Boy and Red Boy Around the World."

Ця серія малюнків, зінспірована  знаковими фігурами "Синього хлопчика" Томаса Гейнсборо або "Червоного хлопчика" Томаса Лоуренса, яких переосмислено очима внутрішньої дитини. Тож вона зображає кумедних синіх та червоних чоловічків Клема Чемберса на фоні історичних пейзажів Зої Скоропаденко.  Спочатку вона задумувалася як освітній проєкт для дітей. Однак виявилося, що такі сюжети подобаються не тільки дітям, а й дорослим.

"Серія Blue Boy & Red Boy  за минулий рік здобула неймовірну популярність у всьому світі завдяки успішним виставкам в Парижі, Токіо, Нью-Йорку. Тому додати до серії дорогих моєму серцю пейзажів це було природно. Львів займає велику частину мого життя, без Львова я не була би тим, ким я стала, і не мала би моїх улюблених друзів, колег, вчителів, які досі зі мною навіть на відстані. Тому пейзажі Львова, які я замальовувала весь час в кожен приїзд до міста, гармонічно вписалися в пейзажі моїх улюблених міст світу: Парижа, Лондона, Токіо. Маю надію привезти цю серію і до Львова", – додала художниця.

Детальніше про художницю

Зоя Скоропаденко — українська художниця, відома своїми роботами, зокрема – на  теми надії, стійкості та культурного обміну. Картини Скоропаденко були представлені на численних виставках по всьому світу, завойовуючи визнання своєю емоційною глибиною та художнім баченням. Через своє мистецтво Скоропаденко прагне сприяти взаєморозумінню та діалогу між культурами, надихаючи аудиторію прийняти трансформаційну силу творчості.

Марина Олійник. Фото з особистого архіву Зої Скоропаденко

Підписи до фото