У Львові хочуть перейменувати аеропорт, а король-то несправжній... Блог Миколи Бандрівського

Нижче, хотів би коротко пояснити про що саме йдеться. А, почну з головного: чи був галицький князь Данило, справжнім королем..?

Отож, ще у далекому 1953 році в Римі відбулася наукова конференція НТШ, присвячена семисотліттю коронації галицького князя Данила. Так от, на цій конференції з доповіддю "Проблема коронації Данила" виступив відомий церковний історик протоархімандрит василіанського монастиря о.Атанасій Великий (до того часу у науковому світі він вславився тим, що підготував і опублікував повне зібрання документів різних римських пап, що стосуються давньої української історії).

Виступаючи перед присутніми, вищезгаданий отець Атанасій заявив, що в Апостольському секретному архіві Ватикану, в якому він пропрацював кілька десятиліть, немає жодного документу, який би підтверджував прийняття папою рішення про коронацію галицького князя Данила Романовича і про відправлення йому (тобто, Данилу) королівської корони та інших інсигній влади.

Такий висновок о.Атанасій зробив на підставі вивчення матеріалів 22-го тому Регістру папських послань, що включають листи папи Інокентія IV, який вів листування із галицьким князем Данилом.

Ці, та інші матеріали приводять до висновку, що так звана коронація Данила Романовича є, радше, фікцією, аніж історичним фактом. Чому так..? Нижче подам основні аргументи.

По-перше, при "коронації" галицького князя Данила не було здійснено особливе богослужіння - обряд інаугураційного миропомазання, згідно з яким особа володаря "переводилася" зі сфери мирської у сферу сакральну. Цей особливий акт богослужіння під час якого володаря возводилося на королівство, був започаткований ще у ранньосередньовічній Європі часів меровінгів і цей величавий і торжественний акт у присутності багатьох тисяч найдостойніших осіб, здійснювався, як правило, у головному кафедральному соборі держави і корону на голову покладав сам верховний архієпископ. Й усі європейські володарі, які ставали королями, чітко і неухильно слідували цій традиції, оскільки саме цей акт був єдиною умовою легітимності інтронізації володаря.

Натомість, у випадку із "коронацією" князя Данила, нічого подібного навіть не планувалося: прийняв він ту папську "корону" у майже нікому невідомому Дорогочині (фактично на далеких задвірках Русі) із рук звичайного католицького абата, тобто ігумена монастиря. Причому, де відбулася ота зустріч князя Данила із папським посланцем абатом Опізо - в якійсь місцевій дерев'яній церковці чи просто у полі - теж невідомо. Тобто жодних (!) традиційних для правдивої європейської інтронізації умов, які б могли легітимізувати королівську владу князя Данила, не було проведено.

По-друге, зважаючи на такі очевидні факти невиконання тогочасних інавгураційних вимог під час "коронації" князя Данила Романовича, частина дослідників не пішла на компроміс із поглядами ультрапатріотичних істориків і почала відверто заявляти про сурогатний характер даної "коронації".

Наприклад, таке: "...неважко переконатися у тому, що мова йшла не про справжню велику корону, а лише про вінець, так звану стему - золоту смужку із кількома вертикальними зубцями... Такі стеми, - продовжує дослідник, Інокентій IV, його попередники і наступники роздавали десятками, лишень би просунути католицизм якомога далі у християнському світі. Стемою був коронований і сусід Данила, вчорашній язичник, литовський князь Міндовг..." (при написанні свого допису я послуговувався працями Леонтія Войтовича, Олександра Майорова, Миколи Котляра на інших, див. коментар нижче).

І, наостанок - ви можете запитати: як же так, адже Ватикан у своїх листах іменував нашого князя Данила, саме королем..? Так, звісно - відповім я, але тут є один нюанс: нашого галицького князя Данила римський престол іменував королем задовго (!) до так званої коронації у 1253 році в Дорогочині. Наприклад, у своїх листах ще за сім років перед цією "коронацією" у Дорогочині, папа Інокентій IV називає князя Данила саме королем і ніяк інакше.

Скажу навіть більше: папський престол називав королем навіть вигнаного з Русі, майже століття перед тим, київського князя Ізяслава Ярославича, а його сину Ярополку передав корону як "звичайний подарунок", який мав засвідчувати особисту прихильність римського понтифіка до даної особи...

Чи мусить уся ця історія із "коронацією" галицького князя Данила, нас якось засмучувати..? Та, ніскільки. Бо галицький і волинський володар Данило Романович, абсолютно не потребує фальшивої позолоти. В українській історій й у віках він залишиться лише тим, ким був насправді.

Але, вже від кожного з нас залежить, чи зможемо ми стримати свої ультрапатріотичні пориви від того, щоб не прикрашувати його постать і його діяння тим, чого насправді, ніколи не було...

Джерело

Про автора. Микола Бандрівський – доктор істор. наук, професор

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.