Палац Перені у Виноградові: історія маєтку, що понад 400 років належав одному з найвідоміших родів Закарпаття

Споруда, яку навряд чи оминуть увагою ті, хто ставить за мету на власні очі побачити всі пам’ятки національного значення, бо вона такою і є.  Перебудована у стилі бароко з елементами оборонної архітектури та оточена 12-гектарним парком, де власники впродовж століть висаджували екзотичні дерев, вона до 1944 року належала роду Перені.

"Еспресо.Захід" розповість  історію знаного панського маєтку

Рід Перені

Руїни замку Канків, фото: Вікіпедія

Рід Перені володів містом із 1399 року впродовж понад чотирьох століть — імператор Священної Римської імперії Сигізмунд I подарував його представникам династії разом із навколишніми землями за активну участь у битві з турками. У побудований неподалік від замку Канків палац Перені переїхали з застарілої фортеці на початку XV століття, проте будівля була зведена задовго до цього.

Дослідники стверджують, що рід став дворянським ще в середньовіччі, спершу маючи прізвище Добош. Згодом, після отримання від короля Андраша II в 1240 році у власність місцевості Перен на території Абауйського комітату, ця династія отримала прізвище Перені. Починаючи з 1321 р., близько сорока представників роду Перені стали наджупанами - призначеними королем представниками центральної влади,  найвизначнішим серед яких був  Зігмунд (Жигмонд) Перені (1783-1849). Пишуть, що він був найпрогресивнішим представником роду Перені та активно займався благодійністю. Зокрема саме завдяки цьому чоловікові у Виноградові звели першу лікарню, рід яку він віддав власнкуземельну ділянку.  

Жиґмонд Перені, фото: Вікіпедія

Однак взявши участь у подіях революції 1848-1849 років і в засіданні  Державних Зборів в місті Дебрецен, де 14 квітня 1849 року було прийняті рішення про скинення Габсбургів і проголошення незалежності Угорщини, він підписав собі смертний вирок. Після поразки революції австрійський суд засудив його до смерті. Вирок виконали в місті Пешт 24 жовтня 1849 року.

Існує народний переказ, згідно з яким барон Жиґмонд Перені, востаннє покидаючи  свій маєток у Виноградові, наказав не зачиняти в'їзні ворота в палац до його повернення. Але після цього сюди вже ніколи більше не повернувся. Пишуть, що – попри це - вказівка дотримується і досі.

 До речі, в пам’ять про цього чоловіка у Виноградові діє угорськомовна школа ім. Жиґмонда Перені, є йому пам’ятник та на фасаді  палацу Перені встановлена меморіальна таблиця.

Від замку до палацу 

фото: Вікіпедія

Історія палацу Перені нерозривно пов’язана з руйнацією замку Канків на східній околиці Виноградова, біля підніжжя Чорної Гори. Руїни цього замку (точна дата виникнення якого невідома, але перші згадки про який, як про дерев’яне укріплення в цій місцевості, сягають XI–XII століть), й нині ваблять туристів. Виникнувши як прикордонний форпост на території, що межувала з іншими державами та племенами, уже в XIII столітті - після монголо-татарської навали 1241–1242 років – замок стає центром місцевого поселення, яке у 1262 році отримує статус королівського міста з правом самоврядування.  І відповідно фортеця піднімається до рівня рицарської твердині.  

За свою історію Канків пережив численні облоги і напади, але витримав. Однак коли його черговий власник Ференц Перені зрадив імператора Священної Римської імперії Фердинанда I Габсбурга і став на бік Яна Сигізмунда, князя Трансільванії, то за наказом монарха у 1557 році замок захопила його армія, а через рік зруйнувала. Хоча пишуть, що остаточний занепад замку пов’язаний із поразкою повстання Ракоці (початок XVIII століття). Габсбурги, придушивши опір, конфіскували землі багатьох угорських магнатів, а відтак замок позбувся своєї стратегічної ролі і вже не відновився. Тим більше, що прийшла нова архітектурна ера.  

Однак повернемося до 1557 року. Ставши через успішний штурм непридатним для життя монарших осіб, замок стимулює тодішнього свого власника шукати нове місце для життя. Перені обирє вже наявний палац, який, за деякими даними,  звели у XIV столітті. Спочатку цей палац був одноповерховим, з вежами по боках. Однак під впливом нової архітектурної епохи бароко черговий власник починає вкладати в його розширення. Зокрема в палаці вибудували другий поверх, почавши використовувати перший під господарські потреби, а вище перенісши житлові приміщення та велику залу, яку – окрім іншого - оздобили фресками з зображенням Агасфера та цариці Есфірі. На центральному фасаді з’являється ризаліт (виступ) з випуклим фронтоном (завершенням фасаду будівлі) й гербом баронів Перені на ньому, декоративні решітки на вікнах, фігурні водостоки. Зовнішній вигляд палацу завершує бароковий дах із заломами, покритий ґонтою. Вікна фасадів лише декоровані наличниками. Свого сучасного вигляду палац набув у XVIII столітті.

А архітектурно-ландшафтного завершення тоді, коли довкола розбили парк з елементами французької паркової культури, висадили екзотичні дерева та організували клумби строгої геометричної форми. Для розваг літніми вечорами слугувала споруда амфітеатру, де лунала класична музика, ставилися вистави за творами світових класиків. Пальми у бочках біля входу доповнювали елегантну картину цього палацу.

Американська господиня палацу

Елеонора Перені, фото: фб-сторінка СТАРИЙ СЕВЛЮШ ( допис Miroslav Hrab )

Елеонора народилася 4 січня 1918 року  у Вашингтоні в родині військово-морського офіцера, який деякий час працював воєнним консулом-радником в американському посольстві в Парижі, та відомої американської письменниці Грейс Зарінг Стоун, чиї окремі твори навіть екранізували. 

Коли Елеонорі виповнилося 19 років, вона разом з мамою вирушила у свою першу подорож Європою.  На дипломатичній зустрічі у Будапешті дівчина познайомилася з 30-річним угорським бароном Жигмондом  Перені, в якого закохалася і вже незабаром за якого вийшла заміж. Весілля зіграли у Венеції, але жити поїхали у родовий маєток чоловіка. Пишуть, що містяни зустріли молоду пару дуже привітно. За короткий час  Елеонора відновила виноробство  в старих запущених цехах, відбудувала стару ферму, де було понад 750 корів і – гуляючи у парку – почала, як і її мама, писати літературні твори.  

Коли почалася Друга світова війна Жигмонд  Перені був призваний до угорської армії, а вагітну Елеонору батьки вмовили повернутися до США. Зі своїм чоловіком вона більше так ніколи й не зустрілася, хоча він вижив у цій війні. Оселившись у  Нью-Йорку, жінка виховувала сина -Пийтера, та працювала редактором журналу "Harper's Bazaar ",  а згодом керуючим редактором "Мадемуазель". Її перша книга " Більше було втрачено" про її шлюб та про життя в маєтку чоловіка вийшла друком  в 1946 році. Згодом  її черговий роман "Яскравий меч" ( що з’явився у 1955 році) номінували на Національну літературну премію в США. "Творчість Ференса Ліста". Однак найбільший успіх Елеонорі Перені подарувала її остання книга -"Зелені думки в саду" (1981), теж таки пов’язана з життям у Виноградові.

До родинного маєтку чоловіка вона так ніколи і не повернулася, маючи страх перед радянською владою. У 2001 році палац відвідав її єдиний син - Пийтер Перені, щоб особисто побачити все те, про що йому стільки розповідала мама, та зробити для неї численні світлини та відео. 3 травня 2009 року у віці 91 рік Елеонора Перені померла. 

Ой, чи є, чи нема пан господар дома?

Зараз в палац Перені розмістився відділ освіти, молоді та спорту Виноградівської міської ради