"Без зайвого": відомий художник Сергій Гай відкрив у рідному Львові персональну виставку чи не вперше за 20 років

Про це інформує журналіст Еспресо.Захід 

Як прозвучало на відкритті, це чи не перша за останніх 20 років виставка художника (який за версією видання "100 імен. Сучасне мистецтво України періоду Незалежності" увійшов до сотні кращих художників України) у рідному місті. Регулярно показуючи своє мистецтво у столиці та за кордоном, Сергій Гай, нарешті, презентує свої твори і на рідних теренах.

А презентувати є що. Попри те, що свого часу він свідомо обмежив себе в тематиці (малюючи зазвичай натюрморти, коней, портрети та моделі в жанрі ню), Сергій Гай аж ніяк не стримує себе у намаганні осягнути експресію кольору та розмаїття емоційних станів людини. Будучи за своєю суттю філософом, за яким стоять глибокі знання не лише в царині мистецтва, художник не намагається відтворити щось зовнішнє, а приборкує його внутрішню силу, осягає драматизм, відшукує гармонію.

"У творчості Сергія Гая є основні мотиви: вершники, оголене людське тіло та натюрморти, - це вже з анотації до експозиції Юлії Николин. - Майстерно передані грою контрастів і кольорів, чітких та вільних мазків, ці, на перший погляд, нічим не пов’язані сюжети зображають світ - динамічний та статичний… Впевнено створюючи ритм кольорами, майстер зображає статичний та динамічний виміри життя, перетікання цих двох станів: імпульс та енергію вершника і спокій тілесного, так само як потенціал у паузах та наповненість і спокій у рухах".

На урочистому відкритті, де голці ніде було впасти, чимало говорили про те, що назва виставки "Без зайвого" – саме та, що дуже добре окреслює як автора, так і його мистецтво. Бо й справді в роботах Сергія Гая немає ні зайвих кольорових плям, ні зайвих ліній. Як і в його особистості, цілісність якої сумнівів не викликає.

" Коли я малюю, сам кажу собі "стоп”, - розмовляла я з Сергієм Гаєм за іншої нагоди. - Добра робота – таке враження, що була завжди. Це відчуваєш інтуїтивно. Коли картина для мене закрита, вона незроблена. Мені багато говорили: "Чоловіче, зупинися". Бо щоразу приходять, а одна і та ж картина кожного разу інша. Але я покладаюся тільки на власний слух і власні нерви, коли можу сказати – все, кожен новий мазок уже буде зайвим. У цій площині авторитетів для мене не існує, лише я сам". 

І далі: "Я не оратор в житті, ані в мистецтві. Та й ніколи не мав бажання ним бути. Коли опиняюся в центрі якогось суспільного шумовиння, почуваюся дуже незатишно. А тому намагаюся творити власний світ і власний контекст, куди прагну не допускати плиткість, дешевість, позірність. Можливо, і я колись матиму право сказати як Григорій Сковорода – світ ловив мене, але не впіймав…"

• У Львові під час реставрації "Пейзажу" Івана Труша виявили відбиток пальця художника