Красна площа тонула в диму. Блог Ігоря Танчина

"Що зі мною сталося?" – думав він. Це був не сон. Він лежав у своїй кімнаті, звичайній невеликій людській кімнаті, серед чотирьох добре знайомих стін. Над столом висів позбавлений художнього смаку малюнок, що його він недавно вирізав з ілюстрованого журналу й заправив у гарну позолочену рамку. На всім відомому малюнку російського художника зображено даму в хутряному капелюшку й хутряному боа, однак було в цьому малюнкові щось химерне. Дама сиділа рівно й виставляла глядачеві важку хутряну муфту в яку занурила руки по самі лікті в крові. "Це тому, що я москаль" – здогадався Григорій.

Глянув на будильник, що цокав на стєнці. Боже милостивий! Було пів на десяту, і стрілка неухильно рухалась далі, навіть перейшла за половину, наближалася вже до сорок п'ятої хвилини. "Сьогодні ж дев’яте мая! Парад на Красній площі!" – подумав він і мерщій кинувся включати телевізор. Красна площа тонула в диму.

Пожежа почалася вдосвіта, за кілька годин до того як Григорій Замза перетворився на москаля. В тривалому ланцюжку подій, що передували пожежі, головною ланкою була навіть не атака безпілотників не Кремль. Головнішою ланкою був китаєць Сі. Намарне потративши три дні, аби переконати васала стати на шлях ісправлєнія, він махнув рукою тільки й сказавши: "Бережи себе, любий друже". І усміхнувшись найкитайськішою посмішкою, відбув у свою країну. Його слова вселили такий страх, що від цього дня в Кремлі ніхто не спав. Пакували речі у вузли, а в кого була можливість, розбрелися ночувати по знайомих. В очікуванні наступу, всі стежили один за одним і потрохи виносили майно. Світові телекомпанії за шалені гроші викуповували локації з видом на Красну площу. Все було ясно. Кремль був приречений. Він не міг не згоріти.

Джерело.

Про автора. Ігор Танчин – політолог, журналіст.

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.