Уже 20 років 1 червня відзначають Всесвітній день молока. "Молочний день" запровадила продовольча та сільськогосподарська організація ООН (FAO), аби привернути увагу до одного з найважливіших продуктів у світі. За даними FAO, виробництво молока є основним способом заробітку майже для мільярда людей.
Саме молоко дозволило багатодітній родині Пилипець із села Кам'яна Гора Жовківського району пережити буремні 1990-ті, а потім започаткувати власну, хоч і не легку справу. Нині у фермерському господарстві Миколи Пилипця 18 корів, однак господар хотів би збільшити поголів'я хоча б до 30-40 тварин.
Свого часу Микола Пилипець працював механізатором у місцевому колгоспі, однак коли колгосп розвалився, мусив шукати інших заробітків. Тоді сім'я тримала чотири корови, адже десятьох дітей треба було годувати.
"Я не планував створювати ферму. Навіть не думав про це. Але років з десять тому до нас у село приїхали канадські експерти. Тоді почав працювати канадський проєкт підвищення конкурентоздатності українського молочарства. Вони їздили по селах, допомагали поліпшити пасовища, розповідали, як правильно доглядати за худобою, – каже Микола Пилипець. – Запропонували людям, у яких більш ніж три корови, розширитись і створити сімейні ферми. У нашій громаді (йдеться про господарів, які об'єднувались, аби по черзі випасати худобу) було троє людей, які мали більше трьох корів. З нами канадці й почали працювати".
За словами Миколи Пилипця, тоді представники Львівської аграрної дорадчої служби спільно з канадцями об'їздили десь 500 громад на Львівщині. Але лише в кожній десятій погодилися на співпрацю з ними.
"Спочатку було важко сприймати поради канадських експертів. Я все життя прожив у селі й мені здавалось, що знаю все про догляд корів. Але довелося вчитись, – каже Микола Пилипець. – На першому етапі проєкту нам продали доїльний апарат всього за 20% вартості. Дали спеціальні килимки для корови, поїлки, вентиляцію, освітлення. Тобто щоб корові було тепло лежати, щоб вона не застудила вим'я, мають бути спеціальні килимки, які не ковзають. Найдивнішою здалася вимога розвалити старі жолоби і зробити спеціальний плаский "кормовий стіл". До того ж над ним обов'язково має бути освітлення, аби корова бачила, що їсть. Вони казали, що в місці, де корова їсть, має бути так світло, щоб можна було читати газету. Крім того, корова має мати цілодобовий доступ до води".
Попри скепсис фермера, такі нововведення дали свої результати – надої збільшилися. Тож нову стайню будували вже з великими вікнами, і корови в ній стоять повернуті головами до вікна.
"Спочатку мені здавалося, що молоко в Україні потрібне лише канадцям"
Власне, допомога на будівництво нової ферми – це був другий етап канадської допомоги.
"Мені надали 100 тисяч гривень гранту на килимки, поїлки і ще один доїльний апарат. Це була безповоротна допомога. Крім того, ще 140 тисяч отримав у банку в кредит під заставу канадських грошей. Я брав кредит під 15%, а канадці поклали кошти в банк на депозит під 12%. Цей депозит був заставою мого кредиту, тому не боявся брати цю позику. Крім того, відсотки за депозитом зараховували в погашення відсотків за кредитом. Тож погашав лише 3% за кредитом. Кредит був на чотири роки, я його вже давно повернув. Але без нього не зміг би розширити виробництво, – каже Микола Пилипець. – Окрім фінансової допомоги, дуже цінними були консультації. Майже щомісяця ми мали навчання на різні теми – від того, як правильно годувати корів, і до того, як приймати і них пологи. Взагалі, на початках мені здавалося, що молоко в Україні потрібне лише канадцям. Від нашої влади допомоги особливої не було. Це вже тепер є підтримка і на державному, і на обласному рівні. Але треба навчитися отримувати цю допомогу".
Фермер каже, що найбільша проблема для нього – брак техніки. Кредити в Україні надто дорогі, а пільгові вкрай важко отримувати.
"Крім того, в нас люди ще не дуже вміють кооперуватися. Скажімо, є трактори, які потрібні лише на кілька днів на рік, але при цьому вони дорогі. У Канаді фермери об'єднуються й купують один трактор на кілька господарств. У нас так не виходить", – каже Микола Пилипець.
"Молоко почало дорожчати. Уже платять по 9 гривень за літр"
Зараз пан Микола разом з дочкою доглядають 18 корів. Каже, обсяги ще не такі, аби наймати когось на роботу. З іншого боку, без найманих працівників важко, бо ти не можеш не те що поїхати у відпустку – немає вихідних навіть на Різдво чи Великдень.
"Я дуже хотів би збільшити поголів'я хоча б до 30-40 корів. Адже тоді більше молока, відповідно, є більше оборотних коштів, – каже Микола Пилипець. – Зараз ціни на молоко трошки підросли. Та й фермерське молоко ціниться більше, ні те, що беруть у селян. Ми не доїмо корів руками, і молоко відразу охолоджуємо. Тому воно чистіше. Тож якщо селянам платять по шість гривень за літр, то в нас базова ціна дев'ять гривень. З доплатою за жирність виходить 10-11 грн. Але в мене зараз багато корів у запуску (мають отелитись, тому їх не доять), тож за день мають трохи більш ніж 200 літрів молока. Тим фермерам, які мають тонну й більше, платять більше за літр, бо тоді менші витрати на доставку. Ми частину молока продаємо у Львові. Так ціна вища, але, знову ж таки, треба його завезти до Львова, а пальне дорожчає".
Стежте за найважливішими новинами Львова, регіону, України та світу разом з "Еспресо.Захід"! Підписуйтесь на нашу facebook-сторінку.